Якось прокинувшись вранці, я вирішила, що потрібно відпочити від всього, що оточує і вийти прогулятися весняним парком. На вулиці пробивалися перші промені сонця. Вони ще не пекли, та вже доволі сильно гріли. І ви знаєте цю особливу погоду, навіть не хотілося повертатися додому. Свіже повітря надавало нових сил, тим паче після морозної зими.
На шляху додому мій погляд впав на гаманець що лежав прямо на стежинці. Я оглянулася кругом себе. Ніхто з людей не дивився на мене всі кудись поспішали, тож я вирішила підняти знахідку. Та й після цього на мене не звернули уваги.
Якраз неподалік було відділення банку, тож я, не роздумуючи, попрямувала туди. Пояснила працівникам ситуацію і показала гаманець. Молодий робітник розгубився, в його очах я прочитала, що він так само не знає, що робити. Тож ми разом вирішили відкрити його і подивитися вміст. Там була банківська карта і доволі велика сума грошей.
Тоді старший менеджер запропонував нам знайти власника по карті. Тож я залишила свій номер і пішла. Пообіцяли, що коли людина знайдеться, мені повідомлять про це.
Вже увечері мені зателефонували. Виявилося господаря знайшли і він просить мене підійти до цього ж відділення, аби особисто отримати подяку від нього. Я швиденько зібралась і вийшла.
Жіночка років сорока зустріла мене на порозі у відділення. Вона пильно спостерігала за кожним, хто заходив у банк. Я підійшла і стала прямо напроти неї.
– То це ви знайшли гаманець? – запитала незнайомка.
– Так.
Я не очікувала, що станеться саме це. Раптово жінка заплакала і слізно почала дякувати мені, пропонувати круглу суму з гаманця, та я відмовилась. Нічого мені не потрібно було.
Як виявилося, гроші збиралися на лікування серйозної хвороби її доньки. На карті була кругла сума, а готівка потрібна на всяк випадок.
Тож всі присутні долучилися до благодійсності і підтримали донечку жінку. Я щиро бажаю здоров’я і дівчинці, і її матері. Нехай всі завжди будуть здоровими! Це найголовніше!
