Прожила зі своїм чоловіком десять років. Народила сина. А потім у нас почалися розлади у спілкуванні. Чому? Сама не знаю.
Дня не було, щоб ми не посварилися. Чоловік присікувався до всього. А мене це вкрай дратувало. І достатньо було маленької іскри, щоб розгорівся скандал.
Врешті мені таке життя обридло. Чоловіка також не влаштовувало таке спілкування. Спочатку ми розбіглися по різних кутках. А потім подали на розлучення.
Одностайно вирішили, що так буде краще. І все. Питання наче закрили. Чоловік перейшов жити до своїх батьків. Я з сином залишилася в квартирі.
Минув рік. Я зустріла гарного мужчину і не проти була з ним пов’язати подальше життя.
Однак несподівано в моєму житті знову з’явився мій колишній чоловік. Почав кричати на мене, що він не допустить такого неподобства. Як це я посміла в його помешкання привести іншого мужчину? Він цього терпіти не буде!
Поставив питання так: я живу сама з сином у його квартирі. Або звільняю квартиру і роблю все, що заманеться мені.
Це мене приголомшило. Ніяк не сподівалася, що все так може повернутися. Думала, що моїм поневірянням вже поставлено край. А тут он як все повернулося.
Тепер сиджу і журюся, що робити мені далі. Самій жити також важко. І йти невідь-куди також страшно. Адже на руках у мене малолітній син. Не хочу, щоб він залишився без помешкання через мене. Адже, знаючи характер свого екс-чоловіка, впевнена, що він не пожаліє і сина, якщо я переступлю через його умову і зійдуся зі своїм залицяльником.
Вирішила поки що зволікати з повторним заміжжям. Стрічаємося за межами мого помешкання. А далі життя покаже, як викрутитися з тієї ситуації. Чоловік тепер не може мені вказувати, що я маю робити.
