Знаєте, я просто не можу зрозуміти, яке почуття мною керувало, коли я виходила заміж за свого колишнього чоловіка.
Це ж наскільки потрібно було його любити і бути зовсім сліпою, щоб навіть після розлучення його вихваляти очах нашої дитини.
Життя у нас не склалося. Мій чоловік був жахливий. Він постійно прискіпливо здійснював ревізію чистоти і порядку вдома, рахував кожну гривню і міг мене не раз накричати просто так.
Я це все терпіла, адже і любила його сильно і дитина у нас була маленька.
Моє терпіння лопнуло тоді, як наша донечка Надійка бігла і зачепила вазу. Ваза розбилася. Чоловік підбіг і схватив дитину і почав кричати, що я ледве видерла її з його рук.
Після цього ми пішли серед ночі легко одягнені від нього геть. За кілька місяців дізналися, що від пережитого сильного стресу у Надійки появився цукровий діабет.
Донечці всього сім років, а вона вже така хвора.
Чоловік після розлучення поїхав собі до Італії. Тепер він живе в Римі. У нього і машина дорога і дружина красуня, та й постійно викладає фото своїх відпочинків.
А Надійку лікар посадив на інсулін, щоб хоч якось врятувати її життя і здоров’я.
Я попросила чоловіка, щоб він купував у Римі і передавав нам інсулін. Адже там точно він належної якості і нема підробок.
Так Петро мені відповів, що це дуже дорого і він не збирається ні копійки тратити на мою дитину. І взагалі до цукрового діабету він нікого не доводив. А якщо я хотіла жити за його рахунок – то потрібно було не йти від нього.
От мені в голові ніяк не вкладається, як можна бути такою поганню. Ти власну дитину довів до хвороби і жалієш грошей ні лікарства.
Яка ж я була сліпа, коли виходила за нього, народжувала, і навіть після розлучення вихваляла Надійці її тата.
