В коледжі я кохала одного хлопця. Здається, нічого примітного. Він був пухкеньким, правда високим і широким в плечах. Любив читати та дивитися фільми. Без нього не проходила жодна вечірка. Він був душею компанії.
Я не наважувалася робити перші кроки. Чекала, коли він сам зверне на мене увагу. Дівчина в нього була. Спочатку одна, потім – друга. А я чекала. Нарешті мене помітили. Я побачила в нього цікаву книгу. Почала про неї розпитувати. Він зацікавився мною.
Стосунки не розвивалися по прямій. Вони нагадували гойдалку. Спочатку в нас все добре, а потім довгий період сварок. Ми розходилися і знову сходилися. Не могли один без одного.
Якось сварка закінчилася остаточним розставанням. Він не хотів будувати спільного майбутнього, не мав бажання створювати сім’ю. Навчання добігала кінця. Я все частіше піднімала розмови про подальші плани. В нього була одна реакція:
- Ти мене пиляєш!
Я продовжила жити своїм життям. Переїхала до іншого міста, знайшла роботу, познайомилася з новими людьми. Колишній хлопець знайшов собі таку дівчину, про яку мріяв. Вона не будувала з ним майбутнє. Жила одним днем.
В них нічого не вийшло. Та дівчина була прихильницею вільного кохання. Вона пішла від нього до іншого.
Колишній з’явився в моєму житті, коли мені виповнилося тридцять років. Він зізнався, що досі кохає мене. Я – його єдине кохання. Перше і не забутнє. Він також був моїм першим коханням, але я його переросла. Я пішла далеко вперед. Мої почуття давно перегоріли.
Для когось перше кохання стає незабутнім. Воно заглиблюється в серце і залишається там на все життя. Для інших – перше кохання перетворюється на досвід. Так було зі мною. То був гіркий досвід, але я рада, що отримала його.
