Я розлучився з першою дружиною, коли нашому сину Андрію було десять років. Так сталось, що ми домовились про розлучення. Розуміли, що більше не можемо бути разом.
Я віддав дружині з сином квартиру та заощадження, які накопичив для сина за всі ці роки. Та попросив, що вона також не чіпала ці гроші, а відкладала та заощадила для сина на вісімнадцятиліття суму для впевненого старту в житті.
На тому і погодили все. З Андрієм я завжди бачився регулярно. Я не збирався пропускати настільки важливий момент, як виховання сина. Не розумію тих чоловіків, які після розлучення забувають про своїх дітей. Від розлучення почуття діти чужими не стають. Гени змінитись не можуть.
Андрію дуже подобалось, коли я давав йому покерувати автомобілем на сільських дорогах, коли ми кудись разом їздили. Часто цим хвалився одноліткам та знайомим, в соціальні мережі викладав відео, як він їде.
До моєї нової дружини Андрій добре ставився. Звісно, не як до подруги чи рідної людини. Просто і спокійно. Розумів, що тато хоч і не живе з мамою та має іншу жінку, але від цього не перестає його любити.
Деякий час назад в мене народились двоє дітей. Дівчатка близнючки. І я вийшло так, що якщо я виплачував повну суму аліментів і ще плюс половину від тієї суми зверху, то тепер міг лише суто аліменти і виплачувати, інакше на малюків коштів не вистачало б.
Але колишній таке не сподобалось. Вона вимагала, щоб я платив так само, як і раніше. Дійшло до того, що вона намовила Андрія і тепер він не спілкується зі мною. Не бере телефон, а згодом я був доданим до чорного списку, адже навіть гудків не йшло, одразу скидався дзвінок.
Як мені пояснити колишній, що також маю сім’ю? Аліменти не такі вже маленькі. Звісно, на половину більше отримувати добре, але ж мене, як людину, також можна зрозуміти. Ну… Побачимо, як буде далі…
