Коли мама з татом одружилися, то їхнє життя було схоже на казку. І грошей достатньо, і повне взаєморозуміння. Та як тільки матір завагітніла, тато почав випивати. А скоро в тій атмосфері народилася я. З народження на моєму лобику був великий синець. Ніхто з лікарів і родичів і уявити не міг, чим це обернеться для мене з дорослішанням.
З часом мені здавалося, що синяк збільшується, а згодом виявилося, що не здається. Так і було. І у віці п’яти років на мене чекала операція, після якої на обличчі залишився шрам.
Як тільки я пішла в школу, то вперше відчула, що таке знущання і образи. Ніхто в класі не хотів заводити зі мною дружбу. Крім того, постійно називали мене різними неприємними словами. Я всіма силами намагалася ігнорувати, та ви маєте розуміти, що це було в межах нереального.
Трішки підрісши, я вперше відчула на собі почуття закоханості. В голові уже витали мрії щодо майбутнього з цим парубком. Та на той момент я не знала, чим це обернеться для наївної дівчинки.
Як і всі діти, в п’ятницю ввечері, я зібралася на шкільну дискотеку. Там був той самий хлопець. І ви б бачили мої щасливі очі, коли Сашко запросив мене на повільний танець. А після танців він навіть запропонував провести мене додому.
Та від того дня ніякого спілкування більше не було. Спочатку я ввімкнула режим чекання, та пройшло багато часу і терпіти не було сил. На емоціях я підійшла на одній із перерв до Олександра, аби запитати, у чому причина ігнорування. Та він лише розсміявся мені в обличчя і сказав, що я сама собі щось надумала. Ніякої закоханості і близько там не було.
Декілька днів моє обличчя не просихало від сліз. Це була справжня душевна травма. І саме з того часу з’явилася купа комплексів, які я не могла сама побороти в собі. Порозуміння з однолітками так і не вдалося знайти.
Коли мені стукнуло 16 років, сталося те, що змінило все моє життя. На День народження дідусь із бабусею подарували мені кругленьку суму грошей, яку збирали протягом багатьох років. І кошти ці повинні були піти на косметичну операцію для мене. На очах з’явилися сльози вдячності. Стареньким багато чим довелося пожертвувати заради щастя онучки.
Операція пройшла успішно і шрам після цього став ледве помітним.
Зараз мені 28. Я щаслива дружина і мама. А зараз ще чекаю на друге немовля.
З жахом я нині згадую про шкільні роки. Роки, що залишили негативний слід у моєму психологічному здоров’ї. На щастя, операція вчасно допомогла мені побороти купу комплексів. Інакше, невідомо, що трапилося б зі мною далі.
Та цей досвід допоміг мені стати хорошим психологом, який зараз допомагає дітям, підліткам, що мають комплекси через зовнішність, проблеми з психікою.
