Я ніколи не розумів та не поділяв позиції чоловіків, які заявляють, що місце жінки на кухні. Чомусь, коли ми виходимо в люди, то звертаємо увагу на доглянутих, красивих, впевнених у собі жінок. Такі вміють себе подати, знають як зацікавити співрозмовника та залишити якусь інтригу. Коли ми пожираємо своїх нових знайомих очима, то навіть не думаємо: «Цікаво, вона уміє готувати борщ так само смачно, як і мама?»
Проте після весілля все різко змінюється. Чоловік хоче отримати безплатну хатню робітницю. Щоб було прибрано, вимито, випрасувано, наготовлено та ще й жінка повинна слідкувати за собою й залишатися тією самою спокусливою красунею. Не думаєте, що це занадто, адже жінка така сама людина, як і чоловіків. Чого тоді наші обов’язки обмежуються роботою, а на жінок покладається так багато?
Це я мовчу про дітей. Коли сім’я поповнюється крихіткою, то роботи у жінки лише додається, водночас не всі чоловіки мають достатньо мізків аби запропонувати свою допомогу й просто бути поруч.
Я одружений. Моя дружина Юля для мене найкраща дівчина з усіх можливих. Після весілля я не вимагаю від неї бездоганно виконувати усю хатню роботу, ми звикли все робити спільно. Зазвичай Юля перша повертається з роботи, то готує вечерю та закидає прання. Значить на мені миття посуду та прасування. На вихідних ми все робимо разом, тоді й відпочиваємо також разом.
Таким чином Юля не завантажена постійно то роботою, то хатніми справами. У дружини залишається час на себе, на косметичні процедури. Вона задоволена, а я щасливий, бо бачу поруч радісну жінку. Коли у нас народилася донечка, стосунки стали ще кращими.
Я допомагаю Юлі з Поліною. Можу змінити підгузок, коли це потрібно, колихаю крихітку, вночі встаю до неї, коли вона прокидається та плаче. Купаємо ми Полю разом, всією сім’єю їздимо на прогулянки й коли потрібно, відпускаємо нашу матусю розвіятися. Знову ж таки, моя дружина розквітла, материнство пішло їй на користь і я не забуваюся говорити про це своїй коханій. Комплімент, квіти без приводу та допомога без прохання творять чудеса з моєю дружиною.
Усе це я розповідаю не для того, щоб ви мене похвалили, а тому, щоб інші чоловіки усвідомили, що шлюб – це насамперед партнерство, де кожен повинен брати на себе рівну частину обов’язків, тоді й щастя для двох буде порівну. А ви, дорогі жінки, не забувайте про любов до себе, адже ви варті лише найкращого.
