Журавлики-кораблики плинуть по небу…
Оксана прокинулася й солодко потягнулася. Потім задумалася — який сьогодні день. Повернула голову, щоб перевірити годинник. Погляд спинився на білій сукні, яка висяла на дверцях шафи. Занадто довга, вирішила не класти всередину, щоб не зім’яти. Спогади навалилися разом, наче лавина, так, що в грудях перехопило.
Коли приміряла її в магазині, на хвилинку здалося — все правильно. Євгена нема. А Орест поруч — живий, уважний, успішний, гарний. Нічого не змінити. За кілька годин вона надіне це плаття й поїде до палацу шлюбів у весільному кортежі.
Оксану перекосило від цієї думки. Відвернулася від сукні — символу її зради.
Вчора вона так і сказала мамі. Бліда, змучена хімією та операціями, мати дивилася на доньку запалими очима.
— Я розумію, серденько. Але Євгена немає.
— Зник, але не загинув, — різко відповіла Оксана. — Може, у полоні. Їх же обмінюють.
— Оксанко, а яким він із полону повернеться? Ти новости бачила? Якщо тілом цілий, то психіка… Навіщо тобі це? Тобі всього двадцять чотири. Життя тільки починається. Ви ж і зустрічалися недовго.
— Мам, я обіцяла чекати. А якщо вийду заміж — зраджую його. А якщо він повернеться? Як я йому в очі дивитимусь? — Оксана вже кричала, давячись сльозами.
— Тихо, не кричи. Він теж обіцяв повернутися. Війна. Легко обіцяти, важко виконати. Невже б не дав про себе знати, якби був живий? — Мама обняла її.
Оксана схилила голову на її плече й почула, як важко та дихає. У легенях немов папір шелестів.
«Мама має рацію. Орест стільки зробив для нас. Влаштував маму до найкращої клініки у Києві, дав грошей на лікування. Врятував її у прямому сенсі. Вона ще проходить хімію. Є надія. А якщо їй знову стане погано? Грошей нема, вся надія на Ореста. Я не можу відмовитись… Це ж мама, вона мріє про онуків… А я егоїстка, думаю лише про себе…»
Оксана витерла сльози.
— Усе буде добре, мамо. Не хвилюйся.
Мати зітхала, украдки хрестила доньку, якА через рік у них народився син, якого Оксана назвала Євгеном, і кожен раз, коли вона дивилася в його чисті очі, у серці прокидалася надія, що одного дня справжній Євген теж повернеться додому.
