Бути дружиною військового нелегко. Тому у молодості довелося покататися з чоловіком та дочкою по військових містечках. Зараз чоловік на пенсії, у нас тихе, спокійне життя.
Один з плюсів таких переїздів-це нові знайомі. Колись була у мене сусідка Віра. Сильна жінка, пережила смерть всієї своєї родини, рак, але продовжувала активно жити і радіти життю. І ніколи не падала духом. А якою вона була цікавою співрозмовницею! Віра працювала вахтером у технічному університеті. Тому часто розповідала історії про студентів. В гуртожитку жили студенти, абсолютно непристосовані до життя. Стипендію витрачали у лічені дні, а потім чекали допомоги від батьків. Багато пили, а потім голодували, вчилися погано.
Якось раз прийшла тітка Віра з черговою історією. В гуртожитку жила дівчина Ірина. Напівсирота. Мами її давно на світі нема, а вихованням займалася бабуся. Тато ж влаштовував особисте життя. Так і росла Ірина як той бур’ян при дорозі.
Ірині зараз 18 років, вона вагітна. Батькові дитини було 19 років. Як тільки дізнався про вагітність дівчини, то вмив руки. Розбирайся-як хочеш, я не при чому! Ірина була у відчаї. За розповідями тітки Віри, Іра була хороша, скромна дівчинка з села. Ми дуже захотілося їй допомогти.
Я написала оголошення в місцеву газету, що потрібна допомога для молодої матері. Спільними силами ми зібрали декілька пакетів з дитячими речами, пелюшками, ковдрочкою, а також пляшки для годування. Були навіть багаторазові підгузники.
Деякі зі знайомих, які не мають дітей, вирішили взяти участь і просто купили для майбутнього немовляти нові костюмчики, пелюшки та іграшки. Ірина народила здорового малюка. Сина назвала Ігорем. Новонароджений малюк був забезпечений всім необхідним як мінімум до року. Перспективи були хороші. Ірині виділили окрему кімнату. Через 5 днів Іру з дитиною виписали з пологового будинку. Через два тижні до мене прийшла тітка Віра, сама не своя…Голос її тремтів…
Випадково npид yшилa Ірина свого cин0чка… Хоч у дитини було ліжечко, але недосвідчена матуся поклала немовля до себе в ліжко, щоб вночі годувати його, не прокидаючись. Своїми молочними грудьми вона і nрид аBила вночі дитиHу. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий!
Як мені було гірко та прикро за долю Іри та її хлопчика. Нікого з рідних у неї не було поряд, щоб розділити клопоти її материнства. Такого короткого, на жаль…Я так хотіла допомогти їй вийти на правильну дорогу. Мучила себе питаннями. А що, як би…
Минуло багато років, але я тепер стараюся не влазити у життя таких людей. Якщо комусь потрібно, то перераховую гроші, але емоційно не прикипаю, якщо можна так сказати.
Невідомо, як склалася долі Ірини. Ходили чутки, що вона переїхала жити в іншу область. Там зустріла хлопця з хорошої родини. Сподіваюся, що йому вдалося залікувати душевні рани цієї бідолашної дівчини, і він став їй опорою та підтримкою в житті.
