Ми з Анжелою живемо разом із третього курсу інституту. Шлюб у нас цивільний. Раніше Анжела встигла вискочити заміж, народила дівчинку. Та з чоловіком не поталанило. Розлучилися. Дочку тому чоловіку вдалося відсудити. Він бізнесмен, грошей вистачає. Його адвокати так прикрасили Анжелу, що випиває, житла не має, за дитиною не дивиться і таке інше. Анжела тоді молода була, що вона може сказати проти адвоката, в якого за спиною стільки виграних справ.
Звичайно плакала, говорила, що то все не правда, але суддя не зважив на дівчину. Дочку відсудили батьку. Відтоді не бачила свою кровиночку. Колишній чоловік виїхав разом із донькою з міста, не залишивши адреси. Як не намагалася Анжела знайти донечку, не зуміла. В той час, як їй важко було і познайомилися. Від тих пір сім років разом. Кожен рік дарую кільце і пропоную вийти за мене заміж. Але відмова кожного разу.
Минулого року я збирався піти від неї. Ми посварилися по одній і тій же причині, що Анжела не бажає виходити заміж. Та вона умовила залишитися, пообіцяла, що подумає. І все. Розмова затихла. Якщо подумати, то між нами вже немає колишньої закоханості. Просто живуть дві людини, яким іноді байдуже одне до одного. І мої намагання одружитися ні до чого не приводять.
Я робив сюрпризи, влаштовував романтичні вечері, дарував подарунки. Анжелі до всього байдуже. Інколи говорить, як скучає за своєю донькою. Та я не проти, щоб вона знайшла її. Але ж всі намагання марні. Нам так і не вдалося напасти на слід її колишнього чоловіка. Я думаю, що якби в мене були гроші, то Анжела не відкладала весілля. Але як дізнатися?
Одного разу приятель запропонував розіграти Анжелу. Він говорив, що краще б було, якби точно знати, що чекати від неї. Приятель зателефонував моїй дівчині й повідомив, що чув, що її наречений одержав спадок. Такий, що вистачить жити не працюючи. На що дівчина відповіла, що рада за мене. І все. Вдома запитала, що то за розмови за спадок, чому їй не розповідаю. Я довго відмовлявся, потім випалив, троюрідна тітка написала на мене заповіт.
Я не згадав, що Анжела бачить коли говорю неправду. Так і цього разу, помітила. Відбулася сварка. Я збирав речі й кричав, що мені набридло чекати. Що хочу мати сім’ю. З дітками, і щоб дружина кохала мене, а не чекала, поки перший засну. А в нас якесь незрозуміле сусідство. Ніякого майбутнього. Скільки так може тривати? Я говорив і говорив, а сам розумію, що не можу її кинути. Як нам далі жити, не розумію. Скільки триватиме наше цивільне життя, не знаю.
