Ми із донечкою часто ставимо питання для Марусі. І на цей раз на неї чекало теж доволі цікаве запитання. Рита запитала, чи цьогоріч на її День народження завітає тато. Мене це збентежило, адже це свято вже завтра.
Дівчинка зазирала на фотокартку і розмовляла із чарівницею, яка була намальована усередині. Потім вона дістала альбоми із їхніми спільними світлинами і почала водити по них пальчиком, а по дитячій щоці покотилася сльоза. Потім зітхнула, вимкнула світло і вмостилася спати.
Зрозуміло, що дива до її свята не трапилося, але з того часу вона ні дня не прожила, не задавши це ж саме питання.
– Мамо, це просто моя помилка, сама винна. Я ж то не сказала точно, до якого Дня народження мусить прийти тато.
А починалося все ось як:
Зі своєю подругою я познайомилась в університеті і йшло все у нас чудово. Не було таких секретів, про які б ми не розповідали один одному. Маруся мала прекрасний талант: малювати. Одного разу їй запропонували роботу за кордоном, де вона робила ілюстрації до книг, казок, коміксів. Звичайно, вона погодилась і поїхала. Але повернулась уже з животом і без чоловіка. Так на світ з’явилась Рита.
Родичів у неї не було, тож і належної допомоги відповідно. Я намагалась у всьому допомагати подрузі, адже вона і багато працювала, старалась. Її ілюстрації не такими популярними були тут, на Батьківщині. Так, вона носила свої роботи до видавництва, але отримувала за це копійки.
Тоді в її голову прийшла ідея намалювати свою Риту дорослою. Я ж не розуміла, як у неї вийде уявити доньку старшою. Я любувалась цій материнській любові і в деякий мірі заздрила. Та от в якийсь момент щастя припинилося.
Маруся відійшла у вічність, а її Маргаритку забрали до дитячого будинку. Я, звичайно, не могла так залишити цю ситуацію і почала оформлювати дитину на себе. Та це зайняло дуже і дуже багато часу.
Всі ці роки я показувала дівчинці її матір. Це була та сама листівка, де Маруся намалювала себе. І Рита сама вирішила називати її Чарівницею. Настільки милим був той малюнок.
Зараз Маргаритці 14 рочків і вона неймовірно мила, розумна дівчинка. І якось Марго повернулась із школи, а вдома на неї чекав біологічний батько. Він приїхав, як тільки дізнався про існування доньки.
Сергій наполягав на тому, щоб забрати дитину з собою. Та потім переконався, що я люблю її і вже не зможу відпустити. Рита була невимовно щасливою. Нарешті здійснилося те, чого вона так довго просила у чарівниці.
Закінчилась наша тепла зустріч тим, що дівчинка домовилась із татом про те, що якось на канікулах приїде в гості. Адже там на неї ще чекають молодші сестрички.
