Назар був найкрасивішим хлопцем з усіх, що мені коли-небудь довелося бачити. Високий, стрункий широкоплечий хлопець на фоні якого я здавалася Дюймовочкою. Його чорне волосся вилискувало на сонці, як вороняче око. Очі, кольору пожовклого листя, що опустилося на ще зелену траву захоплювали своєю глибиною. А голос був для мене прекраснішим від найніжнішої музики. Ні для кого не буде здивуванням моє зізнання в тому, що я просто втратила свою голову й по вуха закохалася.
Ми навчалися в одній групі на факультеті української філології. Моє навчання не можна було назвати сумлінними чи старанним, бо я постійно думала лише про нього. Оксана Валентинівна, наша викладачка української мови, доручила Назару підтягнути мене по предмету. Таке щастя я відчула вперше за свої 18 років.
Ми почали зустрічатися після пар. Звісно наші побачення стосувалися виключно навчання, але чим більше ми проводили часу разом, тим сильнішим ставало моє почуття. Яким же відкриттям для мене стало зізнання Назара в тому, що я йому подобаюся. Невдовзі ми стали парою. Мені заздрила кожна дівчина нашого факультету. Усі вони таємно уявляли себе на моєму місці. Найбільш заздрісною була Діана. Я знала, що вона дівчина напориста і так просто не відмовиться від хлопця, але надто рано списала її з рахунків. Хіба може щаслива дівчина думати про щось погане?
Наближалася пора зимової сесії. Усі студенти були зайняті підготовкою до екзаменів. Назар допомагав мені готуватися, він же від іспитів був звільнений (відмінники мали свої привілеї). Я склала усі предмети на відмінно й ми вирішили відсвяткувати мою перемогу. Ввечері пішли до нічного клубу. Там і зустріли Діану. Дівчина просто сяяла, мала привабливий вигляд і здавалося втратила інтерес до мого хлопця. Я розслабилася й довірилася цій дівчині. Ми відпочивали в одній компанії, говорили про студентське життя, веселилися.
Заграла повільна мелодія. Назар знав, що я терпіти не можу танцювати, тому й не запрошував мене. Діана даремно часу не втрачала. Запитала у мене дозволу запросити мого хлопця. Ну що в цьому було страшного? Я дозволила. Поки вони танцювали вирішила сходити до вбиральні, коли повернулася їх на місці не було. Я пішла перевірити вихід – порожньо. Хтось із наших знайомих сказав мені, що бачив, як Діана повела Назара через чорний вихід. Я побігла слідом за ними.
Краще б я осліпла тієї миті, як побачила, що мій коханий пристрасно цілує Діану, зр иваючи з неї одяг. На цьому моє щастя закінчилося. Я повернулася в гуртожиток, зібрала свої речі та поїхала додому. Наступного дня Назар телефонував мені сотню тисяч разів, залишив море повідомлень, де виправдовувався, що нічого не пам’ятає, що йому щось підсипали. Звісно, я не вірила, адже на власні очі бачила його зраду.
З Назаром я так і не поговорила, а через місяць дізналася, що він одружується з Діаною. Моя подруга розповіла останні плітки – дівчина при надії. Ніяке горе не могло зрівнятися з моїм болем та відчуттям втрати. Він був усім для мене, того дня моє серце перестало битися.
Моє любовне розчарування дозволило мені зосередитися виключно на навчанні. Я закінчила університет з червоним дипломом й залишилася викладати. Зараз я працюю над дисертацією. Робота стала моїм рятівним маяком, шкода тільки, що розбите серце вона не врятує.
