Крізь сон я відчула, як хтось накриває мене ковдрою, а потім ніжно погладжує руку. Прокинувшись, я заціпеніла від подиву. Переді мною стояв покійний дідусь. Він ніжно посміхнувся до мене, точнісінько, наче живий, а потім почав повторювати одні і ті ж самі слова.
Доля не була прихильною до мене. Коли мені було шість років, помер тато. Мати самотужки ставила мене на ноги, а після мого 16-річчя не стало і її. Дідусь без зайвих роздумів став моїм опікуном.
Щойно закінчивши школу, я планувала вступити до одного із місцевих вузів, щоб отримати професію повара, але після трагедії довелося відмовитися від своїх планів. Дідусь отримував мізерну пенсію, але все одно намагався дбати про наше майбутнє. Мені було незручно брати у нього гроші, тому одразу після випуску влаштувалася на роботу.
У місцевий ресторан потрібна була офіціантка, мене взяла на вечірню зміну. Вдень я займалася домашньою роботою і, для додаткового заробітку, брала малих дітей на репетиторство. Спершу було дуже важко, сил просто не вистачало. Після нічної зміни, я спала лише декілька годин і приступала до нової роботи. Та думка про те, що цих грошей вистачає нам з дідусем на життя, не давала мені здаватися.
Раз на тиждень у мене випадала вільна годинка, тоді ми з дідусем старалися проводити час разом. Він розповідав мені історії зі свого життя, згадував про матір і її дитинство. З особливою любов’ю розказував про бабусю. Я любила такі сімейні вечори. Тоді вдавалося, хоч і не надовго, забувати про негаразди і знову відчути себе безтурботною дівчиною.
Час швидко біг, у роботі цього і не помічаєш. Минули роки, я закінчила кулінарні курси і пішла на підвищення. Стала кондитером. Більше не було потреби брати на себе репетиторство. У свій двадцять перший день народження дідусь ошелешив мене, коли у подарунок пригнав до нашого будинку автомобіль. Це була старенька машина його давнього товариша. Діти подарували йому нову і стару він продавав за копійки. От дідусь і вирішив зробити мені подарунок, щоб на роботу було легше добиратися і він не хвилювався.
Через декілька місяців у моєму житті почалася чорна полоса. Дідуся не стало швидко і раптово. Усі свої заощадження я відала на ремонт старого авто, тому, щоб організувати гідні проводи, довелося взяти кредит. Тай ще як на зло, старий дідів друг заявив мені, що я винна йому гроші за машину.
Я ледве зводила кінці з кінцями, але з моєю зарплатнею вистачало платити тільки відсотки по кредиту. І власник машини почав лякати поліцією. Усе, що я мала, це дім дідуся, який залишився мені після його смерті. Я страшно не хотіла продавати цей будинок, адже з ним пов’язано скільки гарних спогадів.
Цієї ночі я пізно заснула, бо ніяк не могла прийняти рішення щодо продажу будинку. Все шукала іншого виходу, але в голову нічого не приходило. Заснула вже після опівночі. Крізь сон я відчула, як хтось накриває мене ковдрою, а потім ніжно погладжує руку. Прокинувшись, я заціпеніла від подиву. Переді мною стояв покійний дідусь. Він ніжно посміхнувся до мене, точнісінько наче живий, а потім почав повторювати одні і ті ж самі слова: «У підлозі дерев’яна шкатулка».
Яскраве сонячне світло почало пробиватися крізь штори у кімнаті. Я прокинулася з якимось спокоєм на душі. Пригадала, що відбулося цієї ночі і не могла зрозуміти – це був просто сон чи дідусь насправді приходив мені допомогти. «У підлозі дерев’яна шкатулка».
Я піднялася з ліжка і одразу попрямувала до кімнати покійного. Тут досі все залишалося на своїх місцях. Після смерті діда я не наважувалася прибрати його речі. Пройшовшись по кімнаті, почула як під ногами скрипить підлога. Я опустилася на коліна, провела рукою по підлозі і зрозуміла, що там є схованка з дерев’яною шкатулкою. Всередині була чималенька сума. Мабуть, дідусь довго відкладав. Цих грошей вистачило, що погасити кредит і розрахуватися за автомобіль.
Минуло 10 років зі смерті дідуся. У моєму житті багато чого змінилося. Я наважилася відкрити власну кондитерську. Мої торти і тістечка користувалися популярністю серед місцевих, тому і часто були замовлення. Справи пішли вгору. Моя давня мрія здійснилася і я все ж таки стала студенткою вузу.
Кожного разу, коли у моєму житті трапляються якісь негаразди, до мене на допомогу приходить дідусь. Я цілком переконана, що після смерті він став моїм янголом-охоронцем і тепер приглядає за мною.