На день народження доньки ми вирішили влаштувати їй незабутнє свято. Спочатку поїхали в ігровий центр, де Настя гралася з іншими дітьми. Набігалася, так що ми вирішили перекусити в нашому улюбленому кафе. Ми завжди заходимо, коли відпочиваємо неподалік. Цього разу Настя зголодніла і ми замовили їй картоплю пюре. Чоловік також смакував картоплею, а я п’ю каву.
Крики біля сусіднього столика змусили нас глянути, що відбувається. Огрядна жінка свариться з офіціантом. Поруч із нею стоїть чоловік, і дівчинка, ровесниця Насті. Поки жінка сварилася, дівчинка підійшла до нашого столика.[BR]- Що ти їси? – Запитує дівчинка у Насті.
– Пюре з котлетою,- відповідає моя донька.
– Я хочу це пюре, – говорить дівчинка.
– Скажи мамі нехай замовить, – говорю я.
– Ні, я хочу це пюре, – Голосно гукає дівчина.
– Що тут відбувається? – Підійшла до нас жінка, мама тієї дівчинки.
– Ваша донька, – говорю, – хоче пюре, замовите їй.
– Мамо, я хочу пюре, що у дівчинки, і сидіти за цим столиком.
– Так в чому річ? Займіть інший столик, – це до нас, – ми тут сядемо.
– Вільних столиків багато, так що сідайте в іншому місці, – говорю я.
Жінка зблідла, а потім стала кричати на все кафе, ображати мене і Настю. Навіть руку підняла, щоб зіпхнути мою доньку. Чоловік вчасно перехопив руку. Але вона не заспокоювалася. Кричала, називала нас непристойними словами. Я від чоловіків не чула такої відбірної сварки як від тієї жінки. До нас підійшла охорона і під руки випхали ту жінку з приміщення. При чому завірили, що їй до кафе немає ходу, впускати не будуть.
Ми сиділи, і відходили від сутички. Це ж які бувають люди? Чому така мама навчить свою доньку? Сваритися? Неприємний осадок залишився. Ми пішли в аквапарк, де зняли напругу. А вдома провели прекрасний вечір.
