У нашого головного редактора газети Лариси Петрівни-б іда. Вже другий тиждень вона не може прийти до тями. Справа в тому, що її єдиний син Віталій одружився на простій дівчині.
Все б нічого, але Ірина йому не пара, тому що вона з села.
Куди дивився мій синочок? Обкрутила його! Дострибався! Догулявся! Які дівчата у нього були! Олеся-перекладачка, Марина-юрист. А він вибрав це чудо! Просила, благала одуматися! А він взяв одружився, й привів її у нашу квартиру. Лариса Петрівна з чоловіком надавали синові повну свободу, і ось результат: сільська дівка обкрутила хлопчика.
Ірина працювала медсестрою. Віталік влаштувався у будівельну фірму.
Молодята планували пожити трохи з батьками, і назбирати грошей на власне житло.
-Мамо, а де у нас олія?-запитала Ірина у Лариси Петрівни через тиждень після весілля.
– Ірино, називай мене, будь ласка, на ім’я та по батькові, – повчальним тоном сказала свекруха..
– Добре, Ларисо Петрівно, – зітхнула Ірина
Віталік постійно заступався за молоду дружину.
Через місяць приїхала тітка Ірини, яка замінила їй батьків. Тітка Орися забрала маленьку Іринку до себе, після того,як батьки дівчинки загинули в пожежі.
Родичка з села привезла пироги, закрутки, печену ковбасу, тараньку, сир та домашню сметанку.
Довелося стіл накривати. Посиділи душевно, порозмовляли… Ірина заспівала декілька мелодійних українських пісень. Лариса Петрівна навіть на деякий час забулася, що не задоволена невісткою. Заворожив її голос…
– Гаразд, їхати треба, свахо, – сказала тітка. – Хороша ти жінка, Лариска, хоч й інтелігентна! На весіллі-то і поговорити до ладу не встигли …Ти мою Іринку не ображай, їй від життя і так дісталося, вона дуже близько все бере до серця.
Минуло декілька місяців, і Лариса Петрівна з подивом помітила для себе, як у сімейному житті змінився її син.
Ірина з ним як з дитиною – «миленький мій», «золотий мій», а він і радий старатися: і по дому почав щось робити, і на дачу разом з сім’єю їздить, коли раніше тільки і чули від нього, що у нього розумова робота, а для господарських потреб є спеціально навчені фахівці.
Молодчина, Іринка, взяла нашого ледаря під свої крило,-хвалив невістку свекор.
«Нехай краще під нашим наглядом, – пояснювала невістка свекрусі свої дії. -Хоча скоро йому не до друзів буде! » . Я чекаю на дитину.
Ірина народила сина Дениска, а через 3 роки народилася Єва.
З роками Лариса Петрівна звикла до невістки. Вона в усьому їй допомагає. На десяту річницю весілля Віталій та Ірина переїхали у власний будинок. Покликали гостей. Приїхала й тітка Ірини. Всі вітали щасливу родину з новосіллям.
– Заспівай, доню, – звернулася свекруха до Ірини.
– Зараз разом заспіваємо, мамо. Коханий, ти нам музику включиш? – покликала вона чоловіка.
У полилася щира українська пісня на весь дім…“Зеленеє жито, зелене, хорошії гості у мене.”
