Куди п0дітиcь від колишньої дpyжини? “Приcтала, як см0ла до ч0бота!”

Марина приготувала святкову вечерю, сьогодні в них з Віктором третя річниця сімейного життя. Дівчина весь день крутилась на кухні, щоб ввечері потішити свого коханого. Чоловік повернувся додому о восьмій, в руках він тримав букет троянд і пляшку червоного напівсухого – її улюбленого. Шестимісячний син вже спав. Пара знайшла цікавий фільм, повечеряли, випили вина… Ідилію перервав телефонний дзвінок – в Антоніни, колишньої дружини Віктора, знову щось сталося з комп’ютером. «І їй вкрай необхідно до ранку написати всі звіти, без Віті не обійтись, терміново потрібна його допомога» – писклявим голосом лепетала вона в слухавку…

До одруження з Мариною, чоловік був розлучений вже чотири роки. В його попередньому шлюбі не все склалося добре – як і всі молоді сім’ї вони з Антоніною мріяли про дітей, після народження первістка дбали про його добробут та хороше виховання. Але в три рочки дитина захворіла, а ще через рік, після дорогого і тривалого лікування залишила своїх батьків самих і пішла в інший світ. Невідомо, що саме стало причиною, але незабаром подружжя подало на розвід.

Пройшли роки, Віктор створив нову сім’ю з Мариною. В Антоніни теж народилася друга дитина від нового чоловіка, але з ним вона довго не жила, теж розвелася.

І до цього часу не дає спокою Віктору, постійно телефонує йому, просить допомоги то в одному, то в іншому питанні. То роботу віддалену їй потрібно знайти, бо вона сама ростить дворічну дитину, то поради треба дати, як правильно ремонт розпочати, то вияснити питання з фірмою, де вона замовила двері та через два місяці так і не отримала свого замовлення…

Чи то з жалості, чи з якоїсь іншої причини, але Віктор постійно відгукується на прохання колишньої дружини. Виключився котел – він приїде, захворіла дитина – купить ліки. «А як я можу інакше поступити, в неї немає до кого звертатись, а няню найняти теж не має можливості, вона й так ледве зводить кінці з кінцями.» – пояснює Віктор своїй дружині.

Комунальні послуги теж Віктор їй оплачує. І безкоштовну вакансію психолога він в Антоніни теж займає. Вона ж самотня жінка і в неї стільки страхів різних, що її ніхто не зрозуміє ліпше, ніж колишній чоловік.
Мама Віктора, Маринина свекруха, теж здається на стороні Антоніни. «Ти ж теж мама, мусиш зрозуміти. Як же їй виживати? Батько другої дитини пішов і пропав з кінцями, ні тобі аліментів, ні звичайного чоловічого плеча. Віктор єдиний, хто сьогодні може її зрозуміти. Не злись попусту, потрібно допомагати один одному» – вмовляє вона постійно Марину, видаючи лише добрі наміри.

Інколи на Антоніну находить спокій і вона не тривожить колишнього чоловіка своїми дзвінками. Але таке затишшя триває недовго. Розривається воно, зазвичай, такими дзвінками – щось зломилося, потрібна твоя допомога!

Чоловік не дає Марині приводу для ревнощів, він завжди все розповідає дружині, на довго теж в колишньої не затримується. До слова говорячи, дружина його й не ревнує, каже, що десь всередині відчуває, що причин для настороги немає. Просто постійна її присутність і безпорадність вже трохи дратують.

Марина вже й сама розмовляла з Антоніною, намагалась пояснити тій свої відчуття, що в них теж маленька дитина, сім’я, що й дзвінки її не завжди вчасно… Антоніна ніби й розуміє, але й скубати Марининого чоловіка не перестає. Ну от пристала, як смола до чобота і все!

І як правильно схарактеризувати Віктора? Ідеальний чоловік, який вміє співпереживати? Готовий прийти на допомогу без власних в тому інтересів? Чи все ж таки варто на перше місце ставити власну сім’ю?

Оцініть статтю
Дюшес
Куди п0дітиcь від колишньої дpyжини? “Приcтала, як см0ла до ч0бота!”
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.