Моя подруга Оксана Білик вміє готувати просто неймовірно. Божественно, смачно, із звичайного кабачка та буряка зробить таке… оце так штука! А випічка! А м’ясо з хрусткою скоринкою – будь-яке!
Але справа не про це.
У Оксани зайва вага. Досить багато, але вона справді гарна – гладенька, як рум’яне яблучко, жвава, ніякої задишки чи тиску. Чоловік у неї – Степан, і вже п’ятнадцять років він із задоволенням, із запалом чіпляється до цієї ваги. Дуже винахідливо, з фантазією. При друзях. При сторонніх. Вигадує ніби ласкаві прізвиська – «моя тюхтійка», «мій бегемотик». Ой, вона мені на ногу наступила – тепер у мене перелом усього Степана!
Хвалить знайомих фітоняшок та просто всіх, кому пощастило з генами. Мені теж кілька разів діставалися такі сумнівні компліменти, і я даремно кидалася Оксану захищати, розповідаючи про обмін речовин, спадковість, метаболізм – марно.
Оксана завжди трималася, навіть усміхалася цим жартам. І сама жартувала над своїми формами. Але після народження доньки ситуація погіршилася – дівчинка успадкувала фігуру «яблучко», і Степан, коли та підросла, переключився на неї: «Ну куди ти стільки жреш? Будеш як мати! Подивись на себе – хіба тобі не хочеться бути гарною, а не як це безформне травико?!»
І тут Оксана раптом прокинулася. Поговорила з чоловіком раз, другий, третій – що так не можна. Але, звичайно, даремно. А рік тому стався вибух. Я не була свідком, мені розповіли. Коли Степан у компанії знову почав жартувати про фігуру дружини, вона раптом сказала: «Степе, знаєш що? За**бало. Не подобається – не тримаю, іди шукай струнку. З мене вистачило».
Викликала таксі, поїхала додому. Степан далі глузував і жартував, не поспішав за дружиною. «Куди вона подінеться? Побурчить та заспокоїться. Сама ж розуміє, що виглядає як перестиглий помідор». Навіть друзі намагалися йому пояснити, що Оксана виглядає чудово, але, звичайно, марно.
Вдома Оксани не було. І доньки теж. Виявилося, що вони забрали речі та поїхали до її батьків – у них був будинок в іншому районі. До школи не дуже зручно, але нічого. Другий удар – Оксана подала на розлучення. Степан не вірив: «Невже через його жарти? Бути не може! У неї точно є коханий! Хоча… кому така товста потрібна…»
Ви вже, мабуть, здогадалися. Коханого не було – просто Оксані справді набридло. Вона працює на гарній посаді у великій компанії, зарплата солідна, батьки допомогли – і ось, не чекаючи поділу квартири, вона купила собі з донькою двушку в новобудові.
Після поділу майна у Степана лишилася однушка. І машину довелося продати – гроші поділили. Аліменти ще три роки, зарплата невелика, а після вирахування чверті – взагалі нічого собі. Але найголовніше – сам Степан розповідає друзям: «Колишня, стерва, за 15 років звикла мене до смачної їжі, а тепер доводиться харчуватися напівфабрикатами або йти на вечерю до мами. Курка її мені сниться вночі! Плов її! Пироги! Цілі ряди пирогів із різними начинками! Прокидався в сльозах».
Знайшов собі іншу? Ну так, знайшов. «Але готує якесь пойло – їсти неможливо. Ну так, струнка… ну, відносно, у нашомуСтепан тепер частенько заходить до їдальні на роботі, але там, як на зло, борщ завжди несолоний, а котлети – сухі.
