**Козявка**
Весілля минуло, гості розїхалися, а дочка перебралася до чоловіка. В хаті спустіло. Промучившись тижнем у тиші, ми з дружиною вирішили завести тварину. Хотілося, щоб вона стала гідною заміною доньки та не дала згаснути батьківським інстинктам годувати, виховувати, виводити на прогулянку і прибирати за кимось. Я ще сподівався, що, на відміну від доньки, тварина не буде грубити, красти мої цигарки і шарудіти вночі в холодильнику. Кого саме брати ще не вирішили, і планували зорієнтуватися на місці.
У неділю ми вирушили на Пташиний ринок. Біля входу продавалися милі морські свинки. Я питально глянув на дружину.
Не піде, різко відрізала вона, у нас була суходільна.
Рибки були мовчазні, а папуги, схожі забарвленням і балакучістю, викликали в дружини алергію на пташиний пух. Мені сподобалася мавпочка її вибрики нагадували доньку в період статевого дозрівання. Але дружина пообіцяла лягти між нами трупом, і довелося поступитися. Зрештою, з цією мавпою ми знайомі ледве пять хвилин, а до дружини я вже звик.
Залишалися собаки та кішки. Але собак треба постійно вигулювати, а з кішками клопоту чимало: щось погано уявляю себе продавцем кошенят біля метро. Отже, кіт.
Нашого Кота ми впізнали одразу. Він лежав у плексигласовому акваріумі, оточений наївними кошенятами. Ті тикалися вологими носами в його пухке черево і сонно перебирали лапками. Кіт спав. На акваріумі висіла табличка Козявка. Продавчиня розповіла зворушливу історію про важке котяче дитинство, про те, як пес, з яким кіт виріс, ледь не загриз його, і бідолаші не стало місця в хаті.
Зовні наш вибір виявився породистим персом гарного сірого забарвлення. Але документи, що підтверджували, сплющений ніс не родова травма, а ознака породи, відсутні. За тими, зниклими паперами, кота офіційно звали Кайзер, але він легко відгукувався на Козявку. І ми його купили.
До дому дісталися без пригод Козявка всю дорогу тихо сопіла під сидінням у машині. Вже в підїзді, знаючи моє ставлення до членошкодження, дружина єхидно запитала:
Ти впевнений, що він не кастрований?
Я напружився. Не тому, що погано ставлюся до секс-меншин, а тому, що кастрований кіт нагадував мені Квазімодо, безчесно покаліченого людьми. Я розпластав Козявку на сходовому майданчику й провів первинний урологічний огляд. У напівтемряві вкриті шерстю котячі геніталії не були видимі, а все пухке черевце було в збитих ковтунах. Я спробував викликати в собі почуття зоофіла й провів рукою по проміжжю. Кіт завив, але, здавалося, господарство було на місці.
Того дня з ревізією холодильника до нас навідалася донька. Побачивши Козявку, вона залишила в спокої вже обгризаний торт і накинулася на звіра. Разом із мамою вони засунули його у ванну й відмили дитячим шампунем. Потім загорнули в рушник і, чомусь витерши моїм, висушили феном.
Опинявшись у пристойному вигляді, Козявку дружина почала розчісувати, вистригаючи збиті ковтуни. Кіт невдоволено помявкував. Я не став заважати і пішов на кухню з пивом.
Ідилію в кімнаті розірвало роздираючим няв
