З Сергієм в шлюбі ми були майже десять років, але на цьому все хороше й закінчилося. Ми вирішили розлучитися. Причин було більше ніж достатньо, але що найбільше мене дратувало – різка зміна поведінки чоловіка. Він і сам запропонував подати на розлучення. Нібито різко захотілося свободи і податися кудись подалі від цього побуту, щоденних сімейних проблем.
Це все мене збентежило і навіть образило. Та гордість і холодний розум не дозволили мені боротися за збереження сім’ї, все одно нічого кращого між нами уже не буде. Після розлучення я змінила роботу і, на мій подив, там чекало лише краще життя: прекрасні колеги, гідна зарплатня, зручний графік. Все б нічого, але швидко наслідки розлучення дали про себе знати.
Квартира, в якій ми жили всі 10 років належала Сергієві. У нас були діти і чоловік прекрасно розумів, що викинути нас на вулицю він не може. Совість не дозволяла. Тож він запропонував продати свою квартиру і купити дві однокімнатних для нього і нас. Така пропозиція мене потішила і я, звичайно ж, погодилась.
Нам квартиру ми знайшли швидко і почали перевозити речі, а от, що далі робив Сергій я вже не знала. Пройшов час і він зателефонував з проханням дозволити погуляти з донькою. Звичайно, я була не проти, навіть рада. І з часом їхнє спілкування стало міцнішати. Він завозив Риту в школу, а потім і забирав.
З дня розлучення минуло трохи більше року. І ось знову вихідні, і знову Сергій пропонує десь виїхати погуляти разом. Після чудового дня разом зайшли в кафе і за чашкою кави я почула питання, яке змусило мене подавитися смачним напоєм:
– Аню, а ось чому ми з тобою розлучилися? Ти ж сама бачиш, що це було безглуздим рішенням. Я сумую за вами і навіть дня прожити не можу без вас.
Що відповісти я не знала, адже не була готова до такого повороту подій. Та в цей вечір Сергій все ж таки поїхав до нас ночувати.
Як виявилося, щоб зрозуміти, як любимо один одного нашій парі просто потрібен був рік перерви. За цей час мені вдалося змінити роботу, знайти своє місце в житті, обзавестися друзями, а Сергієві зрозуміти, що ті думки про волю були повною дурницею.
Більше того, після розлучення свої гроші чоловік не витрачав, а вклав у будівництво власного будинку. В цей час просто жив у батьків. Тож після примирення він переїхав до нас, але вже скоро ми всі разом переїдемо у новенький величезний будинок.
І зараз наше життя стало просто казкою.
