Наталя Андріївна пережила найбільше горе з усіх можливих – поховала свого єдиного сина. Михайлові було 36 років, молодий, здоровий, сповнений планів та мрій. Син жив окремо, мав дружину та донечку. У домі порядки наводив, ванну кімнату обладнав, воду у хаті провів, каналізацію викопав. Замінив вікна, переробив опалення – і все власними руками без жодної допомоги.
Живи та радій, але життя таке несправедливе. Поїхали вони своєю сім’єю з друзями на річку. Михайло купався, коли йому стало зле. Дружина та друзі спершу подумали, що він жартує, бо Міша був схильний до розіграшів, але переконавшись, що все серйозно, кинулися рятувати.
До лікарні чоловік не доїхав, а після всього у висновку написали, що причиною смерті став тромб. Ну звідки вони беруться у такому віці? Батькам Михайла навіть у страшному сні не снилося, що доведеться ховати власну дитину. Наталя Андріївна голосила, втрачала свідомість й так гірко плакала, що несила було дивитися. Невістка, Лариса, все тримала в собі. Вона не з тих жінок, які звикли проявляти почуття.
Найважче було з дочкою. Як пояснити Веронічці, що тата більше немає. Хоч дівчина вона й не маленька, уже 12 років, але дитина є дитина. Важко було всім, але час все гоїть.
Минуло три роки. Лариса та Вероніка звикли жити без Михайла, але не минало й дня, щоб вони його не згадували. Батьки покійного часто заїжджали в гості. Одного разу Лариса зізналася, що де з ким спілкується й хоче спробувати заповнити порожнечу, яка гнітить її кожної ночі.
-Не довго ж ти траур носила – з докором сказала свекруха. – Може ще й у цьому будинку встигла його пам’ять спаплюжити?
Ларисі стало недобре. Як можна так говорити, адже усі прекрасно знали, як сильно вона кохала Михайла. То чи їй ставити хрест на собі й лягати у сиру землю поруч із ним, щоб уникнути цих пустих та гострих обвинувачень?
Жінки посварилися. Наступного дня Лариса зібрала свої та доньчині речі, залишила ключ у поштовій скриньці й поїхала жити до батьків. Наталя Андріївна надзвонювала їй цілий день, але невістка не брала слухавки й наказала Ніці не відповідати. Хоч це і жорстоко, але пора відрізати палець, що гниє, інакше позбудешся руки. Лариса готова перегорнути сторінку свого минулого, заради щасливого майбутнього. Тож якщо заради цього доведеться припинити спілкування з батьками покійного чоловіка, вона це зробить.
