Через друзів я ледь не розлучилася з чоловіком. Стосунки з Ігорем у мене хороші. Але його друзі просто не дають нам жити. Нема вихідних, щоб їм не була потрібна допомога Ігоря. Це мене дуже дратує.
Жодні вихідні не можу спланувати так, як мені хочеться, бо на заваді завжди стоять друзі. А Ігор не може відмовити нікому.
От і в нас через доброту чоловіка почалися в сім’ї непорозуміння. Я докоряю Ігорю, як це він так цілком віддається чужим людям, нехтуючи власним життям.
Він казав, що друзі є також частиною його життя. І мене це також обурювало. Врешті я сказала, що готова навіть розлучитися з ним, бо в нас нема вихідних без друзів.
Ігор засмутився з цього приводу, але все одно не відмовив одному зі своїх знайомих допомогти щось розвантажити на будові.
Не знаю, як би повернулося наше спільне життя далі, коли б у нас несподівано не трапилася одна неприємність. Під час сильного буревію несподівано знесло дах будівлі. Самотужки тут не справишся. Роботи вистачить на цілий місяць.
Ігор не став баритися, сів одразу за телефон. Буквально за дві години на подвір’ї була машина з покрівельним матеріалом. Робота кипіла. Хтось розвантажував машину. Інші хлопці розбирали напівзруйнований дах.
За кілька днів наш будинок був знову під покриттям. Яким було моє здивування, що за роботу не треба нікому платити, бо це була не бригада найманих робітників, а друзі.
Ось тепер я оцінила дружбу по-справжньому. Зрозуміла, що свого часу даремно чіплялася до свого чоловіка. Тепер мусила вибачитися перед ним.
Тепер уже не обурююся, коли мій чоловік поспішає комусь на допомогу. Розумію, що так і повинно бути. Ми ж люди. І ніхто не знає, кому завтра також може знадобитися допомога.
Чи ви також маєте таких вірних друзів?
