Ліда ніяк не могла зрозуміти, чому в інших дітей є тато і мама, а в неї тільки бабуся. Був іще й дідусь, але ось уже два роки як його немає з ними. І жити стало важче, пенсії бабусі не вистачає ні на що. Вона говорила, що в дівчинки є батьки. Колись вони залишили її в бабусі, а самі поїхали за кордон в пошуках кращого життя. Обіцяли підтримувати фінансово, і як тільки влаштуються, приїдуть по свою маленьку донечку.
Роки йдуть. По Ліду так ніхто і не приїхав. Вона звикла, що в неї одна бабуся, хоч так хочеться пригорнутися до мами, кликати її. Ліда уявляє, яка в неї мама красуня. Вона, дівчинка всім розповість, що мама в неї є, щоб більше не дражнили її. Вже і в перший клас пішла Ліда. Бабуся економила на всьому, щоб зібрати онуку до школи. Все їй вдалося. І от на перший дзвоник веде Ліду бабуся. Навкруги багато школярів з мамами, де інде і тато чийсь проходить. Та Ліда не сумує. Бабуся говорила, що головне навчатися, а потім, коли виросте, то знайде свою маму.
Школу Ліда закінчила відмінницею. Вступила до інституту, поселилася в гуртожитку. От тільки бабусю залишати одну тривожно. Адже зовсім старенька часто хворіє. Домовилася із сусідкою, щоб наглядала, якщо щось не так, то відразу телефонувала Ліді. Так і поїхала з тривогою в серці. Телефонувала кожного дня, запитувала про здоров’я.
Одного разу зранку телефонувала сусідка, говорила, щоб Ліда терміново їхала додому. В них гості. Не сказала хто і що, але дівчина відпросилася і швиденько поїхала до бабусі. На порозі її зустріла жінка, гарно вдягнена, доглянута. Вона довго дивилася на Ліду, потім сказала, – ну привіт доню і простягнула руки для обіймів. Дівчина відступила, а потім швидко пройшла в кімнату. Бабуся сиділа, тримаючи руку на серці. Видно, що їй недобре. Ліда викликала швидку допомогу. Поки чекали, бабуся розповіла чому приїхала мама.
Виявляється чоловік її давно пoм ep, а сама потім вийшла заміж за іноземця. Про дитину, яка залишилася на батьківщині, він і знати не хотів. Тому й не телефонувала до них. Народила двоє дітей, яких виховує разом із тим чоловіком. А нещодавно згадала, що мама в неї є. Приїхала подивитися, чи жива і спадок оформити. А про доньку сказала, що вона її не виховувала і знати не знає. Так що умовляла бабусю всю квартиру заповідати їй, а не доньці.
Виникає питання, чи й справді є такі матері, які байдужі до своєї дитини? І що робити Ліді, коли почула таке про себе?
