Я пам’ятаю розмову з донькою напередодні її весілля. У глибині душі я знала, що повинна поділитися своїми побоюваннями, хоча й розуміла, що Ліда не захоче їх чути. Вона була по вуха закохана в чоловіка, за якого збиралася вийти заміж, і ніякі мої слова не могли похитнути її серце.
-Люба, я маю тобі дещо сказати, – обережно почала я. – Я помітила, що Роман має важкий характер, він надто впертий та зарозумілий. Це може створити певні проблеми для тебе в майбутньому.
Її очі засяяли любов’ю і хвилюванням, коли вона відмахнулася від мого занепокоєння.
-Мамо, будь ласка, не хвилюйся. Рома – чудовий й турботливий чоловік. Я розумію його, як ніхто інший. Ми разом подолаємо будь-які труднощі. Ти навіть не уявляєш, як сильно я його кохаю.
Важко зітхнувши, я змирилася з вибором дочки, розуміючи, що вона вже занадто захоплена, щоб прислухатися до моїх слів. Попри мої сумніви, я нічого не хотіла більше, ніж бачити свою дочку щасливою, тому притримала язика й побажала їй всього найкращого.
Коли у дітей з’явилося власне житло, моя дочка народила прекрасну донечку. Тепер її життя було присвячене материнству. В той час, як Роман навпаки, почав дедалі частіше зникати після роботи. Він казав, що багато працює, але замість цього проводив вечори в барі з друзями. Додому повертався пізно вночі, ледве тримаючись на ногах.
Здавалося, що Роман втратив інтерес як до своєї дружини, так і до їхньої доньки. Він був зосереджений лише на тому, щоб знайти можливість втекти з дому і віддатися новим розвагам. А коли йому це не вдавалося, напруга наповнювала повітря, призводячи до суперечок і скандалів.
Минали місяці, а дії Роми лише поглиблювали безлад у їхній родині. Одного вечора його привів додому Артур, його старший брат.
На відміну від Романа, Артур мав серйозність і мудрість, які вирізняли його з-поміж інших. У нього була перспективна кар’єра, проте чоловік залишався самотнім. Того вечора моя донька, можливо, через потребу в спілкуванні та підтримці, запросила брата чоловіка на каву. Після душевної розмови Артур попрощався, а перед виходом з квартири віддав телефон Романа. «Забрав у нього, щоб не розбився». Артур не міг знати, що телефон відкриє правду, яка зруйнує світ моєї доньки.
Ліда поглянула на екран випадково. Побачивши одне непрочитане повідомлення, відкрила. Роману писала коханка, вона запитувала, коли вони знову зустрінуться. У стані шоку та гніву, вона зібрала свої речі, забрала їхню дитину та повернулася у наш дім.
Ліда не гаяла часу, розпочавши процедуру розлучення. Найбільше мене вразило те, що Роман навіть не виправдовувався, не просив вибачення та не намагався зберегти родину.
Донька повернулася на роботу, а наша маленька принцеса пішла до дитячого садочка. Якось, гуляючи з донькою у парку, Ліда випадково зустріла Артура. Вони перекинулися кількома словами, а невдовзі обмінялися контактними даними.
Спочатку вона мала сумніви щодо початку спілкування з ним, але Артур взяв ініціативу у свої руки. Сама того не підозрюючи, моя донька незабаром закохалася в нього.
Зізнаюся, спочатку я вагалася. Адже Артур був рідним братом її колишнього чоловіка. Однак Артур виявляв непохитну турботу й любов до моєї доньки та її дитини. Він був тією підтримкою, якої вона відчайдушно потребувала. Вони почали зустрічатися, Роман ніяк не реагував, бо уже мав іншу.
Згодом Артур освідчився моїй доньці. Вони вирішили почати все спочатку в іншому місті, оскільки йому запропонували кращу роботу. Протягом усього їхнього шляху Артур залишався для Ліди міцною опорою, присвячуючи себе добробуту їхньої сім’ї. Зараз новоспечена родина в очікуванні ще одного маленького дива. Зовсім скоро я знову стану бабусею маленького хлопчика. Добре, що Ліда щаслива поруч чоловіка, що дійсно її кохає.
