У свої тридцять два Оксана пройшла всі тяготи невдалого заміжжя. Колись красива, впевнена в собі дівчина, була прикрасою на їхньому курсі. І треба було закохатися в Олега, про якого говорять, що народився в золотій сорочці. Скільки хлопців бігали за Оксаною, але вона чекала принца на білому коні. В Олегу побачила того принца. Їхнє кохання тривало три роки, поки не закінчили вчитися в інституті. Весілля відгуляли після вручення дипломів.
Олегу подобалося, що найкраща дівчина, яких він знав немало, відповіла йому взаємністю. В тому, що буде його дружиною не сумнівався. Після весілля поселилися у квартирі, яку подарували батьки Олега. Оксані подобалася розкіш, в якій наразі дівчина живе. Олег турботливий, завжди поруч. Все добре було, поки не народився син. Чоловік радів, нарешті в нього є спадкоємець. Але через день лікар повідомив, що в хлопчика вада серця. Тому потрібно лікувати дитину з раннього віку. Якомога раніше потрібно проходити обстеження і ставати в чергу на операцію. Олег мовчки вислухав, Оксані нічого не сказав. Коли дівчину забрали з пологового будинку, відношення до неї змінилося. Відчула вона це з початку. До малого Ігоря тато не підходив, тільки сопів і гримав на дружину, щоб вона утихомирила його.
Одного разу Оксана почала сваритися, що чоловік не допомагає їй. Вже час відвідувати лікарів, проходити обстеження, для того, щоб вчасно зробили операцію. Про те, що потрібно багато грошей, а Оксана знала, що вони є. Те, що відбулося потім дівчина не чекала. Олег кр ичав і говорив, що в їхньому роду хворих на таку хворобу не було. З цього слідує, що дитина не його. Лікувати Ігоря не збирається. Так щоб сиділа і більше не заводила розмову про це. Від тих пір крики і сварки були майже щодня. Не так глянула, не те сказала і так далі. Перестав приходити увечері. Де ночував, не питала, бо марно.
Оксана звернулася до свекрів, щоб допомогли грошима для лікування. Але вони відмовили, говорячи, що внук не їхній. Дівчина не стала більше терпіти. Одного ранку, коли Олег пішов на роботу, вона швидко зібрала найнеобхідніші речі, взяла Ігоря, і пішла не оглядаючись. Раніше подруга порадила їй звернутися до центру допомоги матері й дитини, який відкрився зовсім нещодавно. Туди й пішла Оксана. Їй допомогли. Півроку проживала в тому центрі, працювала віддалено. Добре, що прихватила з собою свій ноутбук. Подала на розлучення, поки жила там.
Коли заробила невелику суму, винайняла квартиру. Сина лікувала, стояли в черзі на операцію по квоті. Наразі Оксана знала, що в неї все вийде, Ігоря обов’язково вилікують. Життя налагоджується.
