Я завжди дуже хотіла двох діточок. А якщо б взагалі в ідеалі, то трьох. Але моє здоров’я не давало мені можливості здійснити нашу з чоловіком мрію.
Все почалос з першої вагітності. Лікарі переконували, що навіть перша вагітність в мене малоймовірна. Навіть більше, вони не давали гарантії, що я зможу виносити здорове дитя і народити його.
Але ми таки ризикнули з чоловіком. Перша вагітність стала останньою, адже вона пройшла просто жахливо. Я в лікарні була кожні два тижні. На збережені лежала разів з шість. І вже коли прийшов восьмий з половиною місяць, мені довелось лягти в лікарню та бути під постійним наглядом лікарів.
Мені призначили кесарів розтин, адже інакше хтось з нас, або ж обоє, могли не пережити пологи. Я була рада, що змогла виносити і народити хоча б одну дитину. Проте одразу ж після цього ми з Яном, моїм чоловіком, переїхали до заміського будинку, який давно вже будували в якості нашого сімейного гніздечка.
Тут і повітря чистіше, і з дитиною легше проводити час, адже є велика прибудинкова територія. Я зайнялась вихованням та доглядом за донечкою, а Ян тим часом заробляв. Його робота дозволяла нам безбідно жити. Але після пологів було те, що ми не могли собі дозволити ні за які гроші — ще одна рідна дитина.
Моє здоров’я не дозволяло навіть першої донечки, а про наступних діточок лікарі суворо заборонили думати. Тому я попросила під час операції, коли народжувалась Саша, зробити так, щоб я більше не могла завагітніти.
Та одного ранку чоловік приніс нам подарунок долі. Виявилось, що коли він вийшов за ворота, щоб перевірити , чи не замело сильно дорогу снігом, Ян побачив, що біля воріт стоїть стара пошарпана коляска. А в колясці — немовля.
Він не думаючи одразу ж заніс дитину додому. Я була шокована тим, що побачила, але ми одразу зрозуміли, що треба викликати поліцію. Вже потім я стала усвідомлювати, що це ж наскільки жахливо — взяти і залишити дитину на вулиці в такий мороз.
Коли ми розпеленила дитя, щоб перевірити, чи все з ним добре, то побачили, що це дівчинка. А ще в неї під курточкою була записка, в якій йшлось, що її залишають нам, адже дівчина, що народила дитину не може навіть себе прогодувати, не те що дитину. В записці дівчина вказала всі дані дитини та попросила удочерити малечу.
В поліції швидко знайшли маму зозулю, адже вона і свідоцтво про народження дитини залишила. Вже після цього вона офіційно відмовилась від Тані, так звуть нашу ще одну донечку. Так, ми удочерили її одразу, як тільки всі питання з поліцією були вирішені.
Тепер в нас дружна сім’я з двома дівчатками, яких ми дуже сильно любимо. Наша мрія була здійснена самою долею!
