Ліля сама не своя. Вона знала, що дочка щось від неї приховує, а сьогодні переконалася в цьому остаточно. Прийшла з роботи раніше, хотіла приготувати щось смачне на вечерю своїм домочадцям. Поки розморожувала рибу, пішла до ванної кімнати закинути прання. Згадала, що Лєнка просина випрати її футбольну форму. Вона у них спортсменка, вся в тата.
Хотіла зайти у кімнату дочки, а там замкнуто. Лєна ще в школі, вдома нікого не було. Виходить вона замикає кімнату ще вранці перед виходом в школу. У голові матері одразу припущення, якщо використовує замок, значить є що приховувати.
Ввечері, коли всі зібралися за столом, вирішила запитати, що відбувається. Нічого окрім роздратування дочки не отримала. Виходить, що вечерю сама зіпсувала та ще й з чоловіком посварилася, бо той цілковито на стороні дочки й вважає, що вона має право на приватність. Що не кажіть, а підлітковий вік це важко.
Хотіла вже перепросити за свою поведінку та помиритися з Лєною. Вранці пішла до дочки, кімната замкнена, на столі записка, що вона вже побігла до школи й буде пізно. Не бувало такого, щоб Лєна вранці сама прокидалася раніше від усіх. Вона така соня, що страх. Мати знову запідозрила дочку в чомусь не хорошому.
Тепер причепилася до чоловіка, щоб поговорив з дочкою, у них краще виходить ділитися секретами:
-Може вона з поганою компанією зв’язалася, або ж з хлопчиком зустрічається. А якщо буде необачною, ти взагалі розумієш, якими можуть бути наслідки? – не вгавала Ліля.
-Ти даремно себе накручуєш. Наша дочка не робить нічого поганого – заспокоював її чоловік.
Лілі це все набридло, вона навмисне повернулася з роботи раніше, викликала майстра й попросила відімкнути кімнату її дочки. Вона розуміла, що Лєна буде сердитися, але що ще їй залишається робити. Після тривалого обшуку мати не знайшла нічого підозрілого, крім відчиненого вікна та освіжувача для кімнати.
«Мабуть, курить» – найстрашніше, що спало на думку схвильованій матері.
Ввечері чоловік та донька повернулися разом. Лєна одразу помітила, що двері до її кімнати відчинені.
-Мамо, ти що рилася у моїх речах? – почала кричати розлючена дитина.
-Маю право! Якщо ти забулася, то це все ще мій дім, а ти моя дитина. Зізнавайся, як давно ти куриш?
У кімнаті запала тиша. Лєна розгублено дивилася на тата, чекаючи на підтримку.
-Дитино, зізнайся уже, що з тобою коїться, нехай я не мучу себе здогадками – спокійно попросила Ліля.
Лєна нічого не пояснюючи, поклала портфель на підлогу. Почала щось там шукати, а тоді дістала звідти маленьке кошенятко.
-Ось моя страшна таємниця, мамо. Це Зірка, моє кошеня. Я два тижні приховую його від тебе, бо знала, що будеш проти й не дозволиш залишити.
Ліля не сердилася, вона обійняла дочку та запросила пройтися по магазинах. Їм потрібно багато чого прикупити для нового члена сім’ї.
