Учитель математики в школі, де вчилась п’ятнадцятирічна Оксана, красивий чоловік в розквіті сил. На нього задивлялися, як вчителі – жінки, так і учениці старших класів. Чоловікові за тридцять років, але одружений не був ні разу. За своє життя в нього було багато жінок, але однієї єдиної поки що не зустрів.
Оксана закохалася в Геннадія Петровича, як тільки побачила його в школі. Всі її спроби привернути увагу, не дали належного результату. Чоловік не помічав намагань дівчини. Це привело до негативної поведінки Оксани. В шістнадцять років про неї ходили не дуже гарні відгуки. Як їй здавалось, так зможе привернути увагу Геннадія Петровича. Але даремно. Так в душевних муках, і з поганою репутацією закінчила школу. З учителем зустрілися через два роки, коли Оксана, поїхавши в місто, не знайшла собі ні роботи, ні гарного чоловіка, повернулась назад. Зустріч була переломною в їхньому житті. Дівчина освідчилась дорослому чоловіку, нарешті він помітив, яка приємна зовнішність в Оксани, як мило посміхається. Але різниця в віці, не давала чоловікові відкритися новим почуттям.
Зустрічалися таємно, коли увечері ішли дорогою, а на зустріч знайомі, то розходились в різні сторони. Немов випадково пройшли разом. Вони не вірили, що знайомі знають про їхні зустрічі. І звиклися з тим, що дорослий чоловік зустрічається з юною обраницею. Різниця в віці справді значна, двадцять три роки. Одружилися Геннадій Петрович з Оксаною тихо, без весілля. Довго звикали до косих поглядів в їхню сторону. Але з роками люди звикли до нової сім’ї.
Линули роки, мрія про діток, так і залишилась мрією. Бурхлива молодість Оксани дала про себе знати. Їздила лікуватися, але нічого не допомогло. 3розуміла, що мрія не здійсненна. Невдовзі Геннадію Петровичу виповнилось п’ятдесят п’ять років. Немає вже чоловічої краси, через яку жінки не спали ночами, думаючи про нього. Чоловік працює і надалі в школі. Та внутрішня енергія кудись поділася. Враження таке, неначе втратив сенс життя. Виходити на пенсію не бажає. Адже в школі між дітьми все здається набагато яскравішим, що придає віри в майбутнє. Він вважає, що життя з набагато молодшою дружиною не склалося. Вони продовжують жити разом, як друзі, сусіди, але не як подружжя.
Оксана, після того, як заволоділа чоловіком, якого кохала з дитинства, літала, немов на крилах. Перші роки подружнього життя пролетіли немов у казці. Всі її бажання виповнялися враз, мабуть, щасливішої за неї не було. Спільна мрія народити маля, придавала сил і натхнення. Але мрія залишилась мрією. Після всіх лікувань, і висновку, що народити Оксана не зможе, життя змінилося. Вона більше не бачила в чоловікові, того, що раніше надихало на радісне життя. Помітила, що Геннадій від неї відсторонився, менше приділяє уваги. Більше не виконує її забаганок. Нарешті й сама помітила, яка велика різниця у віці. Він, з сивим волоссям, і вже не з такою стрункою постаттю. Його бажання відрізнялися від Оксаниних, хотілось тихого життя. І вона, красива, молода жінка, про яких говорять «кров з молоком».
Оксана потребує чоловічої уваги, а що може дати їй старенький чоловік. З того часу, коли прийшло усвідомлення різниці, в неї з’явився коханець. Через деякий час другий, потім третій. Геннадію Петровичу про гулянки дружини, не розповідають. Але він і сам помічає, що дружина живе своїм активним життям. Постає питання: чому вони разом?
