Мій син Андрій надумав одружуватися. Привів додому свою обраницю. Правда, заздалегідь попередив, щоб я трохи приготувалася.
Я, звісно, не жаліла ні грошей, ні часу – напекла і наварила. Бо люблю, зізнаюся, кухню. Особливо, коли йдеться про прихід гостей, то я викладаюся поповній.
Дівчина була нічогенька. Струнка, миловидна і веселої вдачі, як встигла зауважити. Лиш сіли за стіл, а гостя почала носом крутити. Мовляв, я на дієті і такого не їм.
Я перепитала Галину, чи вона часом чимось не хворіє. Дівчина зізналася, що в неї зі здоров’ям усе гаразд. Але їсти таку висококалорійну їжу вона собі не дозволяє, бо шкідливо. І нам не рекомендує, особливо Андрію. Від такої їжі швидко людина повніє. Врешті підвела підсумок.
Потім відкликала Андрія і, вочевидь, намовила його, щоб також не зловживав пиріжками з паштетом і кров’янкою.
Мене це образило. Подумала про себе, хоч би з поваги попробувала хоч трохи щось зі страв. А вона так і пішла від нас, до нічого навіть не доторкнувшись.
Син був на її стороні. Казав, що Галина пройшла курси з дієтології, тому краще знає цю справу. Тому він не буде з нею сперечатися. Мене це дуже вразило. Отож сказала, що більше таких гостей мені вдома не треба.
Андрій на мене також образився. Сказав, що весілля вони не будуть робити. І пішов жити до Галини. Так я залишилася сама. Думаю, що я погарячкувала тоді. Треба було легковажніше поставитися до цієї події.
