Лише в дорослому віці я збагнув чому я опинився в дитячому будинку.
Але тоді ще бувши п’ятирічним малюком я не розумів чому це мене раптом забрали від моєї мами. Я дуже її любив. Любив маму різною. Навіть тоді, коли вона на мене за щось гнівалася та зачиняла мене одного в кімнаті. Іноді вона йшла з дому та її не було декілька днів. Я тоді сам шукав собі їжу.
Одного разу до нас прийшли якісь люди та сказали, що вони мають забрати мене від мами, показали якісь документи та довго розмовляли з моєю мамою. По закінченню розмови вони забрали мене та посадили в якийсь автомобіль.
Ми довго їхали, а потім під’їхали до будинку, який був схожий на дитячий садочок.
Там було багато дітей та іграшок, але діти чомусь були дуже сумні та не хотіли гратися іграшками.
До мене ніхто не підходив та раптом мені стало дуже сумно, я заплакав, але ніхто й не думав, щоб мене заспокоїти. У нас були виховательки, але вони були дуже злі та мовчазні.
А чекав, що ввечері мама мене забере додому, але мама за мною не прийшла. Мені було дивно, що інші діти не чекають своїх батьків, а просто йдуть спати.
Я трішки почекав маму та теж пішов спати. Мені допомогли роздягнутися. Я довго не міг заснути та увесь час плакав. Коли я вже втомився плакати, то раптом заснув.
Коли я прокинувся, то не одразу зрозумів де я знаходжуся. Думав, що це все мені наснилося, але це все було наяву.
Коли я трішки підріс, то зрозумів, що інші діти теж не мають батьків.
Лише тепер я зрозумів чому мене забрали від мами. Я прокручував у своїй голові різні сценарії того, як могло скластися моє життя. Мама могла кинути пити та повернутися за мною. Або у мене могли знайтися рідні тітка та дядько, які б зголосилися мене забрати. Згодом я зрозумів, що ці роздуми нічого мені не дають та змирився з тим, що зі мною відбулося. Вихователі дитячого будинку зовсім не зважали на емоційний стан своїх вихованців. Їх цікавило лише те, щоб в закладі панувала дисципліна та діти були ситі.
Увесь час я не припиняв думати про маму. Чому вона почала пиячити? Чому не змогла взяти себе в руки та покинути цю згубну звичку? Я розумів, що саме недбалість стосовно мене і стала причиною позбавлення її батьківських прав, але вона все одно залишалася моєю мамою.
Нарешті я став повнолітнім. Тоді я вирішив знайти свою маму. Я пішов за адресою, яку мені дали, але там уже жили якісь люди. Вони сказали, що моєї мами тут немає, та віддали мені старий альбом з фотографіями.
На постарілих фотографіях я побачив маму, вона була молода та усміхнена, за талію її обіймав якийсь чоловік. Може, це був мій батько? Ніхто тепер про це не дізнається. Загадкою залишається і те, що було після того, як було зроблено цю фотографію.
