— Я тут старі речі перебирав, — промовив Тарас Іванович, — і знайшов на горищі листа…
— А я пам’ятаю, як ти часто писав мамі листи, — усміхнулася Оксана, помічаючи нові зморшки на обличчі батька.
— Так, але цей не мій. Адреса якась дивна… Село Зарічне. Навіть марка ціла. Але ж у нас ніколи нікого не було в тому Зарічному!
Тарас Іванович почухав потилицю, намагаючись згадати, звідки в нього цей лист. Саме тому він і звернувся по допомогу до доньки — і не помилився.
— Тату, ти ж розповідав, що коли я народилася, ти влаштувався на пошту? Може, звідти? Бо в Зарічному в нас і справді нікого нема, це точно.
— Гм… — Тарас задумався, а потім раптом схопився за голову. — Та я ж дурень старий! Точно. Я тоді ногу зламав, а потім ще й поштову торбу загубив. Дисциплінарку отримав і той мішок оплачував. Вісімсот гривень — як зараз пам’ятаю.
— Оце так… Значить, він листа не отримав? — зацікавилася Оксана.
— Хто — “він”? — Тарас насупив брови.
— Ну, адресат.
— А, так це ж вона! — усміхнувся Тарас. — Лист був жінці.
Батько й донька замовкли. Тарас згадував часи роботи на пошті — одні з найважчих у його житті. Оксана ж думала, що всередині. Навіть спробувала підсвітити конверт ліхтариком, але через щільний папір нічого не розгледіла. Раптом вона перервала тишу:
— Може, варто віднести?
— Та куди тепер? — Тарас одразу включився. — Там уже нікого нема. Двадцять років минуло — хто зна, чи хтось там ще живе.
— А раптом? Давай спробуємо. Якщо не ми, то хто? Може, ти комусь долю повернув! — Оксана акуратно забрала листа. — Завтра ж і поїдемо.
Ранкове Зарічне зустріло їх тишею і спокоєм. Вони проїхали сорок кілометрів, і літня дорога подарувала обом незабутні враження.
Вузькі вулички села були незнайомі, але сучасні вказівники допомагали орієнтуватися. Оксана пильно стежила за назвами, повільно ведучи машину. Тарас, сидячи поруч, розглядав місцевість, намагаючись запам’ятати шлях.
— Ось він, будинок тридцять п’ять, — Оксана зупинилася біля акуратного дерев’яВийшла жінка років шістдесяти, з добрими зморшками біля очей і сивиною в темному волоссі, і, подивившись на гостей, запросила їх у дім, де їх чекала правда, яка змінила все.
