Лисий, прокидайся! так мій чоловік щоранку звик мене будити.
Минулого року я наважився на те, про що раніше ніколи й не думав. Кілька місяців тому я почав помічати на своїй голові дрібненькі прищики, шкіра свербіла, а волосся випадало все більше й більше.
Візити до дерматолога й трихолога нічого не дали. Лікарка порадила мені не пити вітаміни, бо вважає, що вони нікому не допомогли. А потім випадково прочитав статтю, де писалося, що гоління наголо може зміцнити волосяні фолікули. Довго вагався, перш ніж наважився на цей крок. Особливо, коли син, Назар, зізнався, що буде мене боятись без волосся, але все-таки вирішив: треба!
Попросив дружину Оксану спершу пройтися по голові машинкою, а потім бритвою. Вона подивилася здивовано, не вірячи, що потрібно таке зробити, але погодилась і принесла машинку.
Після всього я став перед дзеркалом і був щиро здивований в мене ідеальна форма черепа.
Головною проблемою було те, що холодно було виходити надвір без шапки, а ще, коли волосся починало відростати, воно дуже кололося на подушці дуже неприємно.
Коли дружина мене поголила, щоранку жартома кричала: Лисий, прокидайся! і це щоразу викликало в мене сміх, адже в нашій родині тепер найлисішим був я. Спочатку діти здивувалися, але потім і син Назар захотів підтримати батька та попросив зістригтися під нуль.
Моя мама Людмила сказала, щоб я не показувався їй на очі, поки не відросте бодай трохи волосся, інакше не перенесе такого вигляду. А дочка Соломія благала не йти без шапки на батьківські збори до школи. Дружина жартувала, що якщо я зявлюсь там без головного убору, усі забудуть, навіщо туди прийшли, а однокласниці дочки ще й позаздрять такому стильному татові.
Як тільки я збрив волосся прищиків не стало. Дочка Соломія весь час сміється й каже, що навіть боїться уявити, який сюрприз я викину наступного разу. Одного разу випадково почув, як донька казала брату, що думає, ніби я ще й набю собі на лисині татуюванняТепер, щоранку, поки Оксана сміється з моєї чергової спроби зав’язати шапку вузлом, Назар із гордістю показує своїм друзям наше спільне лисе фото, а Соломія ховає посмішку в рукав куртки, я ловлю себе на думці: скільки ще дрібниць у житті здавались мені важливими, поки не зясувалося, що найбільший скарб це звичайні ранки разом, коли всі сміються, навіть якщо ти самий лисий тато на районі.
Одного разу, коли я вже звик до свого нового вигляду, Назар підійшов та серйозно сказав: Ти кращий, коли справжній. Я посміхнувся, пригорнув його і подумав, що, напевно, так виглядає щастя. Без зайвого волосся, але з цим теплом у серці та веселими жартами за сніданком.
А там, де все ще не росте волосся росте впевненість і бажання наважуватися на несподівані речі, поки поруч ті, для кого ти завжди будеш найкращим, навіть якщо зовсім лисий.
