Люба, красива дівчина. Хто не побачить її, говорять, що тільки в глибинках можна знайти таку красу. І знайшов її один багатий пещений батьками чоловік. Йому не відмовляла ні одна дівчина. Коли Роман заїхав у село, просто вода закінчилася, купити в магазині. Побачив, як по дорозі йде дівчина. Такої природної краси він ще не бачив. Навкруги нього крутяться крашені надуті дівчата. Яких помани, і вони вже біжать до нього. Поманив і цю красуню, але вона не побігла.
Люба йшла з гордо піднятою головою, чого їй боятися, вона в себе вдома. Чоловік на машині не відставав. Він спробував схопити дівчину за руку, але вона вирвалася. Забігла у двір. Довго стояв Роман, чекаючи, коли дівчина вийде. Вже і вечір настав, а її все немає.
Люба вийшла через город і пішла собі додому. З вікна їй видно, що стоїть той чоловік на машині. Вже і вечір настав, а він не рушає. Приїхав Роман додому під ранок. Він так і не дочекався ту красуню. Ліг спати, і приснилося, що йде вона до нього, простягає руки, гукає за собою. Проснувся з почуттям, що давно знає дівчину. Але як її звати не запам’ятав уві сні. А вона говорила. Вирішив, що наступного вихідного знову поїде в те село. Не він буде, якщо не доб’ється прихильності тієї дівчини. Приснилася б ще, і зрозуміло сказала, як її звати, щоб знав кого шукати в тому селі.
Любі приснився той чоловік на машині, тягне до неї руки. Просить щоб їхала з ним. Проснулася, і головою похитала, ну і сон. Наразі в неї багато справ, город не прополений, бабуся захворіла, не до молодих людей дівчині.
