Люба сумнівалася. Як вона сама буде відноситися до того, що народиться рідна дитина. А Ліза? Чи любитиме вона тоді свою доню. Такі питання не давали спокою до самих пологів.

У Віталія і Люби весілля. Гості викрикують «гірко». Молоді цілуються. Їм бажають всього найкращого і швидше завестися нащадками. Віталій із Любою самі про це говорили. Адже вони одружилися вже самостійними людьми. В кожного з них є своя квартира, гарна робота. До речі, на роботі вони й познайомилися. Так що затримуватися з народженням діток не збираються. Хочуть, щоб у них була повноцінна сім’я.

Та плани їхні все не збувалися. Минуло три роки. А діток все немає. Звернулися до лікарів. Після обстеження, сказали, що обоє здорові. Тому щоб надіялися, а якщо зможуть, то краще усиновити дитину. Про такий крок вони з Любою говорили. Та самі ніяк не наважувалися. Після слів лікаря, нарешті рішалися. Пішли в будинок маляти. Там їм дали цілий список, які потрібно зібрати документи.

Якраз в цей час народилася дівчинка, мама якої померла під час пологів. Тата і бабусь немає. Сама дівчина з дитячого будинку. Віталій і Люба не сумніваються. Це їхня донечка. Дівчинку назвали Лізою. Це ім’я завжди подобалося Любі. Люба оформила декретну відпустку. Спочатку Віталію з Любою було важко з дівчинкою. Неспокійна, погано спала. Той період подолали завдяки підтримці одне одного. Та час лине, Ліза росла. Подружжя не мислить себе без цієї чарівної красуні, в яку перетворювалася їхня донечка.

Коли Лізі виповнилося півтора року, Люба занедужала. Спочатку думала, що отруїлася. Але такий стан триває. Коли звернулася в лікарню, лікар привітав їх з поповненням. Люба з недовірою дивилася на лікаря. Цього не може бути? Скільки всяких процедур пройшла і все без результатно. А тут не чекали, і є. Радості не було меж. Але знову питання, як же Ліза?
– А що Ліза, – говорив Віталій, – донька нам допомагатиме няньчити братика чи сестричку.

Та Люба сумнівалася. Як вона сама буде відноситися до того, що народиться рідна дитина. А Ліза? Чи любитиме вона тоді свою доню. Такі питання не давали покою до самих пологів. Коли в назначений термін народилася дівчинка, нарешті Люба заспокоїлася. Виявляється можна любити двох дітей. І немає різниці, хто народив, вона чи інша жінка. Головне, що Люба виховує своє золотко. Це до неї тягне свої рученята Ліза, заглядає до маленької сестрички, яку назвали Лідою.

Нарешті Віталій і Люба щасливі. В них повноцінна сім’я. Ліза, сама ще маленька, а на прогулянці намагається взяти візочка, щоб катати сестричку, і вона менше плакала.

Оцініть статтю
Дюшес
Люба сумнівалася. Як вона сама буде відноситися до того, що народиться рідна дитина. А Ліза? Чи любитиме вона тоді свою доню. Такі питання не давали спокою до самих пологів.