Люба сумнівалася. Як вона сама буде відноситися до того, що народиться рідна дитина. А Ліза? Чи любитиме вона тоді свою доню. Такі питання не давали спокою до самих пологів.

У Віталія і Люби весілля. Гості викрикують «гірко». Молоді цілуються. Їм бажають всього найкращого і швидше завестися нащадками. Віталій із Любою самі про це говорили. Адже вони одружилися вже самостійними людьми. В кожного з них є своя квартира, гарна робота. До речі, на роботі вони й познайомилися. Так що затримуватися з народженням діток не збираються. Хочуть, щоб у них була повноцінна сім’я.

Та плани їхні все не збувалися. Минуло три роки. А діток все немає. Звернулися до лікарів. Після обстеження, сказали, що обоє здорові. Тому щоб надіялися, а якщо зможуть, то краще усиновити дитину. Про такий крок вони з Любою говорили. Та самі ніяк не наважувалися. Після слів лікаря, нарешті рішалися. Пішли в будинок маляти. Там їм дали цілий список, які потрібно зібрати документи.

Якраз в цей час народилася дівчинка, мама якої померла під час пологів. Тата і бабусь немає. Сама дівчина з дитячого будинку. Віталій і Люба не сумніваються. Це їхня донечка. Дівчинку назвали Лізою. Це ім’я завжди подобалося Любі. Люба оформила декретну відпустку. Спочатку Віталію з Любою було важко з дівчинкою. Неспокійна, погано спала. Той період подолали завдяки підтримці одне одного. Та час лине, Ліза росла. Подружжя не мислить себе без цієї чарівної красуні, в яку перетворювалася їхня донечка.

Коли Лізі виповнилося півтора року, Люба занедужала. Спочатку думала, що отруїлася. Але такий стан триває. Коли звернулася в лікарню, лікар привітав їх з поповненням. Люба з недовірою дивилася на лікаря. Цього не може бути? Скільки всяких процедур пройшла і все без результатно. А тут не чекали, і є. Радості не було меж. Але знову питання, як же Ліза?
– А що Ліза, – говорив Віталій, – донька нам допомагатиме няньчити братика чи сестричку.

Та Люба сумнівалася. Як вона сама буде відноситися до того, що народиться рідна дитина. А Ліза? Чи любитиме вона тоді свою доню. Такі питання не давали покою до самих пологів. Коли в назначений термін народилася дівчинка, нарешті Люба заспокоїлася. Виявляється можна любити двох дітей. І немає різниці, хто народив, вона чи інша жінка. Головне, що Люба виховує своє золотко. Це до неї тягне свої рученята Ліза, заглядає до маленької сестрички, яку назвали Лідою.

Нарешті Віталій і Люба щасливі. В них повноцінна сім’я. Ліза, сама ще маленька, а на прогулянці намагається взяти візочка, щоб катати сестричку, і вона менше плакала.

Оцініть статтю
Дюшес
Люба сумнівалася. Як вона сама буде відноситися до того, що народиться рідна дитина. А Ліза? Чи любитиме вона тоді свою доню. Такі питання не давали спокою до самих пологів.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.