Любочка у перші дні сиділа в куточку і гралася лише з котом

Подружжя вже майже десять років чекало на дитину. А дива не ставалося. Жінка врешті вирішила, поки є сила і бажання, взяти дитину з дитячого будинку. Так вона з чоловіком стали частими гостями цього закладу.

Наталі приглянулася дівчинка трирічного віку на ім’я Люба. Дитина народилася у неповній сім’ї. Мама любила заглядати в чарку і таким чином Любочка опинилася тут. Удома умови були нестерпні. До матері часто приходили різні мужчини і влаштовували оргії. Так що мала всяке бачила. На сьогодні, відкрила таємницю адміністратор закладу, мами вже також не має в живих.

До місяця часу оформили всі документи і забрали дитину до себе. Дівчинка була дуже замкнена. На контакт не йшла з ніким.

Коли опинилася в новій родині, Люба забилася в глухий куточок і на нікого не реагувала. Дівчинку просили, кликали, спокушали різними гостинцями – все намарно.

Врешті вирішили залишити малу в спокої – хай трохи призвичаїться до нових умов і сама вийде. Точно – коли зголодніє.

Однак Любочка наче запаслася твердим терпінням і не виходила з куточка аж до вечора. Звабили малу котиком, якого прикликали до хати і підсунули прямо під руки малій. Вона спочатку розширила свої оченята, а потім трохи розслабилася і почала спостерігати за тваринкою. Кіт наче знав про свою місію – всівся за півтора метра від малої і почав пуцувати своє личко лапою, щоразу її облизуючи.

Люба з зацікавленням спостерігала за котом, а потім помаленьку почала наближатися до нього, простягнувши до нього свої худенькі рученята.

Минали дні. А Люба і надалі була такою ж замкненою. На їжу також не реагувала. Її другом був лише кіт. Вона залюбки покидала свій сховок, щоб погратися з ним. Люди для неї наче не існували.

Так минув місяць, за ним ще один. А дитина ніяк не розкривалася. Мовчки їла і йшла бавитися з котиком або переглядала картинки в книжечках. Якщо в неї щось вимагали, вона страшно нервувалася і влаштовувала істерики.

Врешті Наталя не витримала, сказала, що з неї досить – дитина не піддається для життя в нормальній сім’ї. Треба повернути її назад у притулок.

Саме в такий момент до них в гості приїхала бабуся, тобто мама Наталі, яка розпачливо розмірковувала про подальше майбутнє Любочки.

-Не роби цього. Кожній жінці потрібна дитина. Запам’ятай це. Тобі після цього не буде легше. Дитина травмована життям. Їй ти допоможеш розкритися лиш любов’ю і ніжністю. Відпочинь трохи, я дитину на тиждень візьму до себе, – так вирішила бабуся.

Коли на вихідні подружжя поїхало провідати Любу – дитину було не впізнати. Вона сиділа поряд з бабусею і дзвінким голоском співала якусь дитячу пісеньку.

Вирішили, щоб не травмувати далі дитину, бабця поживе заради Любці у їхній сім’ї. День за днем дитина ставала все жвавішою. Поступово Наталю назвала мамою, а Євгена – татом.

А за місяць дитину було вже не впізнати. Ганяла по хаті, веселилася і веселила інших, гралася в жмурки, танцювала.

Згодом Любочку віддали в дитячий садочок. Вона нормально влилася в дитячий колектив.  Була такою ж веселою і грайливою. Особливо любила співати. Вихователі сказали, що дитина музично обдарована.

 Євген і Наталя були задоволені, що в свій час зробили такий вибір.    

Оцініть статтю
Дюшес
Любочка у перші дні сиділа в куточку і гралася лише з котом
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.