Віддай мені ту другу свою квартиру. Ну ту, яку в оренду здаєш. Я маю десь жити разом з дитиною, бо батьки мені тепер не дають навіть вийти трохи з подругами посидіти. – Чого  це я мала тобі її віддавати?

Є дві сестри. Старша – Аня і молодша – Люда.

Наче рідні люди, але ставлення до них було різним. Батьки більше любили завжди молодшу доньку. Таке часом трапляється в сім’ях, хоча нормою аж ніяк не є.

Люді купували все, що вона хотіла. Їй вгождали як тільки могли. Найкращиц одяг, найкращі іграшки, найкраще все, що тільки можна. Аня ж була так, просто старша донька, яка мала слідкувати за молодшою та допомагати тій.

Аня звикла покладатись лише на себе. Сама вступила в університет. Знайшла роботу, поки навчалась, а згодом відкрила власну справу. Вона добре старалась, щоб забезпечити собі безхмарне майбутнє та спокійну пенсію.

В двадцять дев’ять років Аня вже мала свою справу, дві квартири і люксовий автомобіль.

Люда ж ледве вступила в університет, набравши мінімальний бал пропуску. Кожна сесія закривалась за допомогою грошей.

Дівчина вела веселе та розгул не життя. Хлопців мала багато, насолоджувалась кожним з них. Все життя веселилась. Звісно, це не погано, але вона не працювала і вже навіть в двадцять сім років досі просила в батьків гроші та жила за їхній рахунок.

Від чергового свого залицяльника Люда випадково завагітніла. Він ж дітей не хотів з жінкою, яку ледь знає, тому сказав, щоб та позбулась дитини.

Люда пішла до батьків та все розповіла. Ті попросили її залишити дитину, а вони онука чи онучку виростуть, будуть всім допомагати Люді.

Через деякий час, коли дитині Люди виповнився рік, жінка пішла до Ані, щоб дещо сказати.

– Віддай мені ту другу свою квартиру. Ну ту, яку в оренду здаєш. Я маю десь жити разом з дитиною, бо батьки мені тепер не дають навіть вийти трохи з подругами посидіти.

– Чого  це я мала тобі її віддавати?

– Як чого? Ти моя старша сестра. І не просто,  а багата старша сестра! То поможи мені!

– Люд, я працювала ще зі студентських часів. Все робила, щоб зараз так жити. Ти ж розважалась скільки хотіла і ніколи не старалась, щоб щось отримати. То чому я зараз маю відповідати за твою безвідповідальність? Не сподівайся на мою допомогу. Я племінниці подарунки робити буду, але тобі допомагати ні. Ти доросла людина, яка має сама відповідати за своє життя і життя дитини, яку ти народила.

З тих пір бачаться сестри лише на сімейних святах. І те, не говорять майже.

Оцініть статтю
Дюшес
Віддай мені ту другу свою квартиру. Ну ту, яку в оренду здаєш. Я маю десь жити разом з дитиною, бо батьки мені тепер не дають навіть вийти трохи з подругами посидіти. – Чого  це я мала тобі її віддавати?
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.