Людмила і Володимир створили чудову сім’ю. Всі, хто бачив їх завжди казали, що вони ідеальна пара. Самі побудували будинок, народили двоє діток і змогли виховати їх в любові, повазі один до одного і мирі. Вова обожнював свою дружину, часто говорив, що вона принцеса і балував, як тільки міг. Та в двері їхньої родини неочікувано заглянула біда.
Після сімейного походу в кіно вони їхали по засніженій дорозі і автомобіль злетів у кювет. На щастя, ніхто sмертельно не постраждав, а от Люда втратила зір. Спочатку її діагноз був – легкий струс мозку. Чоловік наполіг на лікуванні в лікарні, тож жінка залишилася під наглядом. Після міцного сну вона відкрила очі і зрозуміла, що нічого не бачить. Ось так і виявилася її сліпота.
Шокований Володя забрав дружину вже через 3 дні. Робити там більше нічого. Лікарі з цього відділення не зможуть вирішити цю проблему. Тож потрібно якомога швидше звертатися до спеціалістів з зору.
По різних лікарях подружжя їздило більше половини року. Нічим допомогти наразі не вдалося. Вова як міг, так підтримував Люду, подавав їй купу надій і віру в краще. А потім, коли сказали, що втрата зору невиліковна, запевняв, що це нестрашна вада і вона обов’язково звикне та пристосується до такого життя.
Одного ранку Людмила прокинулася і згадала, що доглядальниця сьогодні не прийде, тож вирішила погукати чоловіка, який мав вихідний тоді. У відповідь вона не почула нічогісінько. Цілий день вона пролежала, чекаючи Вову, проте він так і не прийшов. Нерви були на межі. В голові з’явилася купа дурних думок. А якщо щось трапилося?
Сама не своя Люда полізла в пошуках телефону, але знайти його так і не вдалося. Тому жінка пішла шукати попоїсти, бо весь день була голодна і навіть нічого не пила. Вдалося з’їсти лише хліба з ковбасою, яку вона кусала прямо з палки.
Увечері додому з’явилася старша донька. Їй було 16 і вона ходила в школу. Побачивши записочку на столику в коридорі Аліна прояснила ситуацію зі зникненням тата.
Там було написано, що він іде. Не іде в магазин, не іде на роботу, не іде гуляти. Він просто іде геть. Назавжди.
Написав Володя також і про те, що не збирається більше терпіти це все. З нього досить доглядання за немічною людиною. Він хоче бути щасливим з нормальною жінкою, яку вже, до речі, давно знайшов.
Повірити у зраду дорогої їй людини Люді вдалося не відразу. Здавалося, це був розіграш, злий жарт і чоловік стояв поруч та сміявся з цього всього. Вони так кохали один одного, а тепер …
Людмила тихо заплакала. Аліна домовилась про зустріч з батьком, але там почула все, що вже читала в записці. Він не хоче більше жити з людиною з обмеженими можливостями. Наостанок попросив не подавати на аліменти, адже збирається скидати щомісячно гроші особисто дітям, також добровільно залишає їм дачу, а от трикімнатну квартиру і машину віддавати не збирається. Навіщо це потрібно інвалідці?
Людмила наполягла на суді, де все майно поділили. Квартиру, машину, дачу було продано, а гроші розоділені. Дітки забажали залишитися з матір’ю.
Сім’я купила собі невеличку двокімнатну квартирку. Жили вони небагато, але грошей на все вистачало. Аліна знайшла підробіток і допомагала сім’ї.
Через 8 років донька вийшла заміж за чудового хлопця. Він завжди допомагав, коли щось було потрібне. Згодом вони переїхали у власний дім і народили донечку Емілію.
І ось 5 місяців тому Аліні подзвонили з лікарні. По той бік слухавки жіночка сказала, що батько занедужав. Зі згодою матері дівчина вирушила до тата.
Побачена картина призвела Аліну в шок. Її батько був немов засушений і до того ж не мав ніг (виробнича травма) . Нинішня дружина покинула його тут, бо не бажає мати справу з інвалідом. Тож після лікування він змушений був поселитися в будинку для людей з обмеженими можливостями. Аліна часто навідувала батька і допомагала чим могла.
То як щодо закону бумеранга?
