Людоньки, краще б мої вуха цього не чули! Мій Василь таки знайшов собі іншу жінку і з нею воркотав по телефону, наче голуб. Я давненько не чула від свого чоловіка таких ніжних слів, вимовлених таким ніжним тоном.

З чоловіком прожила майже тридцять років. У шлюбі я була щасливою. Чоловік також ніколи не скаржився. Ми виховували разом дочку Лесю, яка цьогоріч вийшла заміж у Лондоні.

 Чоловік останнім часом в зв’язку з втратою роботи в Україні вимушений був поїхати працювати за кордон. До пенсії було ще далеко, а жити на щось треба. Там протримався майже два роки.  А потім його потягнуло в дальші світи – аж до Америки. Я його вмовляла, що не треба йому туди їхати. Дочка вже влаштувалася в житті. А нам, старшим людям, не так вже багато треба, лиш би було здоров’я. проте він не послухав – таки поїхав.

Звісно, що мені самій було сумно. Дочка в Лондоні, а чоловік в Америці. Лишень зв’язуємося телефоном кожного дня. Чекаю не дочекаюся повернення чоловіка додому. Адже самій дуже сумно, особливо в осінні вечори, коли мало сонця і день короткий. Просила його, щоб вже швидше кидав цю роботу і повертався в рідне село. Адже й тут можна десь підробляти, щоб мати на хліб насущний.

Під зиму чоловік все-таки повернувся додому, але, на моє велике здивування, зі мною майже не спілкується. Виходить на вулицю і курить сигарети, розмовляючи з кимось по телефону. Я вирішила його підстерегти і врешті дізнатися, з ким він веде розмову.

І мені вдалося підслухати телефонну розмову. Мій Василь любив всідатися на лавку, що прилягає до веранди. Я тихцем, хоч і було холодно, привідчинила вікно. Коли мій газда всівся на лаві, я швиденько шмигнула на веранду і завмерла біля вікна.

Людоньки, краще б мої вуха цього не чули! Мій Василь  таки знайшов собі іншу жінку і з нею воркотав по телефону, наче голуб. Я давненько не чула від свого чоловіка таких ніжних слів, вимовлених таким ніжним тоном.

Моє серце, здавалося, розірветься на шматки. Я не втрималася і своїм болем поділилася з дочкою. Вона вислухала мене і як могла, заспокоювала, обіцяла, що поговорить з татом.

Однак розмова нічого не допомогла. Мій Василь зізнався мені, що в нього справді є жінка, яку він кохає. Вона молодша за нього на всіх десять років. Між ними почуття. І він не може нічого зробити з цим, бо також дуже любить її. Вихід один – він збере свої речі і переїде жити до неї. Вона, до речі, з сусіднього села. Він мені не боронить знайти собі коханого. Чому б ні, коли є бажання.

 Після таких слів мені здавалося, що світ зійшов з глузду. Я втратила всяку цікавість до життя. Хто ж схоче мене в мої 50 років? І взагалі, чи потрібен мені інший мужчина? Мені важко навіть звикнутися з такою думкою.   

Як жити далі – не знаю! Дочка після спілкування з татом перестала мене заспокоювати, що все вляжеться і наші стосунки налагодяться. Казала, щоб їхала до неї бавити внука, який народився кілька місяців тому.

Але факт зради настільки мене приголомшив, що я не маю сили кудись їхати. Не знаю, де мені тепер знайти силу. Як заспокоїтися? Одне знаю, що заміж вдруге точно виходити не буду.   

Оцініть статтю
Дюшес
Людоньки, краще б мої вуха цього не чули! Мій Василь таки знайшов собі іншу жінку і з нею воркотав по телефону, наче голуб. Я давненько не чула від свого чоловіка таких ніжних слів, вимовлених таким ніжним тоном.