Нова дружина батька
Марійка тримала в руках запрошення на весілля і не могла повірити своїм очам. Золотисті літери на кремовому папері повідомляли про шлюб її батька Василя Івановича з якоюсь Ольгою Миколаївною. Дата стояла через тиждень.
— Через тиждень, — пробурмотла вона, перевертаючи листівку. — Навіть попередити нормально не зміг.
Телефон задзвонив, перебиваючи її думки. На екрані з’явилося ім’я молодшої сестри Оленки.
— Марусю, ти отримала це… запрошення? — голос сестри звучав розгублено.
— Отримала. Ти щось знала?
— Нічого! Зовсім нічого! Я думала, тато просто з кимось зустрічається. А тут — на тобі, весілля!
Марійка пішла на кухню і поставила чайник. За вікном моросив дрібний дощ, і на душі було так само сіро і сумно.
— Оленько, а ти її хоча б раз бачила? Цю Ольгу?
— Один раз, випадково. Вони з кафе виходили, а я якраз поруч їхала. Молода така, років тридцяти п’яти, не більше. Білявка фарбована, вся в золоті й худобі.
Марійка мимоволі скривилася. Батькові шістдесят вісім, різниця у віці — більше тридцяти років.
— Може, це через гроші? — припустила Оленка. — Пам’ятаєш, тато казав, що продав дачу? А ще квартира у нього двокімнатна, в центрі.
— Не знаю, — зітхнула Марійка. — Треба їхати до нього, розмовляти.
— Поїдемо разом. Я завтра з роботи раніше піду.
Наступного дня сестри зустрілися біля будинку, де жив їхній батько. Василь Іванович нещодавно переїхав у цю квартиру після продажу старої «трішки», де вони виросли. Тоді він пояснив це бажанням жити ближче до центру, але тепер Марійка підозрювала інші мотиви.
— Доню мої! — батько зустрів їх із розпростертими обіймами. — Як добре, що приїхали! Познайомлю вас із Оленькою.
Він виглядав помолоділим і дуже задоволеним. Нова стрижка, модна сорочка, навіть хода стала більш жвавою.
— Тату, нам треба поговорити, — серйозно сказала Марійка.
— Звичайно, звичайно! Оля якраз готує вечерю. Вона чудово готує, побачите.
З кухні долітав дзвік посуду і жіночий голос, що наспівував якусь пісню. Батько провів дочок у вітальню та посадив на диван.
— Дорогі мої, я так щасливий, що ви познайомитеся з Олею. Вона дивовижна жінка, добра, турботлива. Я не думав, що в мої роки ще зможу закохатися.
Марійка з Оленкою переглянулися. Слово «закохатися» з вуст шістдесятивісВони вийшли з суду, тримаючи докази шахрайства Ольги в руках, але залишилися з порожнечею в серцях, бо батька вже не повернути.
