Щоденниковий запис:
Майже всю ніч не спала: удар чоловіка розбудив від хропіння.
Маряна ледве закрила очі цієї ночі. О другій годині чоловік різко штовхнув її в бік і загарчав: «Годі хропіти, набридла!» Хоча вона починала хропіти, лише коли спала на спині, раніше він ніжно перевертав її на бік. Тепер же грубо штовхає або навіть копне, а сам миттєво засинає, коли вона, прийнявши заспокійливе, до світанку не може сомнути віка.
З Іваном у шлюбі вже 27 років. Два роки тому вони мали б святкувати срібне весілля. Але ніхто не згадав. Іван тоді купив нову машину, весь час присвятив їй. Стару віддав синові.
Родина збирала гроші на житло для сина. Він зустрічався з дівчиною. Та батько з сином вирішили: краще купити авто, бо вони дорожчають, а син з дівчиною можуть жити в його кімнаті. Маряну ніхто не питав, хоча більшість грошей були її вона заробляла більше за чоловіка.
Після покупки авто вона почала відкладати гроші на свою картку. Іван спочатку образився. Вона пояснила: «Не довіряю. Купимо ще третю машину. Чому не можеш копити на своїй картці?»
«Ти ж знаєш, яка в мене зарплата. Що я можу відкласти?» відповів він.
Маряна має вищу освіту. Її подруга Оксана разом із нею приїхала з села до Києва вступати до педагогічного університету. Обоє вступили легко й успішно закінчили. Оксана пропрацювала у школі рік і пішла. Закінчила курси перукарів, навчалася у відомій майстрині у Львові й відкрила свій салон.
Маряна залишилася у школі. На першому році роботи познайомилася з Іваном. Вона проводила екскурсію для абітурієнтів у технічний коледж, де Іван був майстром. Він був молодим, високим, харизматичним і мав відчуття гумору.
«Не думала, що таку просту роботу можна подати так цікаво», сказала йому після екскурсії. Іван також був вражений молодою вчителькою. Вони почали зустрічатися, а через півроку одружилися. Весілля було скромним прийшли лише батьки Маряни.
Молодята оселилися у трикімнатній квартирі матері Івана. Він був єдиним сином. Батько помер рано. Згодом свекруха вирішила, що виконала обовязок, і поїхала жити до Одеси. Познайомилася з удівцем, який зробив їй пропозицію. Так квартира залишилася сімї. Свекрусі велося добре, і вона подарувала житло синові.
Мати з дитинства вмовляла Маряну: «Ти мусиш ідеально вести господарство, щоб чоловік навіть не помічав твоїх старань. Чоловіки не люблять, коли жінки у вихідні роблять генеральне прибирання, тож усе треба робити до його повернення».
Маряна прокидалася о пятій, готувала сніданок і вечерю. Обідала у їдальні на роботі. Поверталася додому раніше за чоловіка й встигала прибрати, випрати та випрасувати. Ввечері готувалася до уроків і перевіряла зошити.
Коли Маряні було 24, народився син Андрій. Вона залишилася вдома, відчула полегшення не треба було йти на роботу, а хатні справи робила, поки син спав. Він був спокійним. Але грошей не вистачало. Чоловік заробляв мало, державні виплати були мізерними.
Якось подруга Оксана завітала з подарунками для Андрія. Маряна попросила в неї позички до зарплати чоловіка.
Подруга дала гроші, але сказала: «Слухай, синові вже 10 місяців. Приходь увечері до салону. У мене чудова майстриня з манікюру Наталя, вчися у неї, а я не братиму плату за кабінет. Пару годин віч
