Уяви, якби я зараз сиділа на кухні з тобою і розповідала це все, то, мабуть, почала би з того, як у Максима Петровича все, здавалося, йшло як по маслу, поки він не переступив поріг рідної квартири у старому районі Києва. Паркує свій Рено, заходить у підїзд, а вдома передбачуваність у всьому: тапочки у коридорі, запах пирогів по всій квартирі, на столі свіжі тюльпани у вазі. Все ідеально прибрано, на кухні теплий світ. Але ніщо з цього не зачіпає його душу.
Дружина, Марина Сергіївна, роки як працювала кухарем у місцевому дитсадку, впевнено виходить йому назустріч. У домашньому костюмі, волосся старанно сховане під хусткою це її професійна звичка. Очі підведені, губи з перламутровим блиском. Максим дивиться йому, і здається, ніби це виглядає занадто по-молодіжному от наче хоче чіплятися за молодість.
Втомився? Я оце вареників з капустою наліпила, пиріг із яблуками як ти любиш, усміхається. Але зустрічає лише його холодний погляд.
У твої роки косметика нонсенс! Тобі воно вже не треба, рубає.
Марина мовчить, губи легенько тремтять, навіть не накриває столу як завжди пироги під рушником, чай заварений, сам собі господар.
Після вечері й душу він трохи помякшується, згадує день: нова працівниця у відділі, розмова з нею. Максиму 56, він начальник юрвідділу в київській компанії. Вчорашній студент і три жінки-програмістки, всі за сорок, ще одна на декреті і от на її місце прийняли Асю.
Ася з приємним ароматом парфуму, світлі кучері, сині очі. Виглядає молодше за свої 30, навіть років на 25. Вона розлучена, мама восьмирічного Василя. Максим ще в кабінеті дозволяє собі легкий флірт, і чує від неї: Ви привабливий чоловік, цікавий.
Вдома ж Марина відходить від образи, приносить ромашковий чай до крісла, як щовечора. Максим у халаті, наче барин дивиться, а сам думає, чим зараз займається молода Ася? І раптом прокидається давнє ревнощі.
…
Ася після роботи заскакує в Сільпо, купує сиру, кефіру, батон. Геть без усмішки заходить додому. Василь обіймає її автоматично, бабуся готує вечерю, дід морочиться з інструментами на лоджії. Ася говорить: Мене голова болить, не чіпайте мене. Сумно їй дуже.
Після розлучення вона живе з батьками й сином: мама жаліє, тато принциповий вважає, що хлопчик має рости з матірю. Колишній партнер її підставив: два роки стосунків, квартиру знімав, а потім вимагав, щоб і звільнилась з роботи, й житло шукала інше.
Ася все ще мріє бути кимось головною жінкою, а всі більш-менш достойні давно у шлюбі, їм потрібна легкість без зобов’язань.
…
Марина відчуває, що Максим переживає крізу віку. Вона всіма силами намагається зробити побут теплим: готує його улюблене, доглядає себе, не лізе з розмовами про душу, хоча їй це дуже потрібно. Внук, дача пробує відволікатися. Але Максим нудьгує.
Напевно тому, роман Максима й Асі закручується дуже швидко: через два тижні він запрошує її на обід, підвозить додому, легесенько торкається руки, пропонує поїхати на дачу під Обуховом. Вона не відмовляє, і вони мчать туди.
Ввечері, дружина отримує суху смс: Завтра розмовлятимемо. Марина не спить всю ніч, дістає весільний альбом, плаче пригадує свою молодість, щастя, коли була найкращою з усіх наречених у їхньому колі друзів. Але Максим повертається тільки в неділю холодний, з новими планами, в тоні, що не терпить заперечень. Оголошує, що завтра подає на розлучення, син зі своєю сімєю переїжджає до Марини, квартира у спадок Максима, авто теж йому, а дача лишається для відпочинку.
Марина намагається просити, згадати минуле, подумати про здоровя, але він агресивно перебиває: Не тягни мене в свою старість!
…
Асю не можна назвати закоханою для неї статус заміжньої жінки важливий, нарешті житло стабільне у Києві, не треба більше поневірятися по зйомних квартирах і жити з суворим батьком. Максим не найгірший варіант. Він сучасний, підтягнутий, очолює відділ, в ліжку добрий, а не егоїст.
Та за рік прийшло розчарування: Ася хоче подорожей, пригод, у неї ще море енергії концерти, аквапарк, пляж на Дніпрі з подругами. Це не заважає їй бути мамою, але Максим вдома втомлений, хоче лише тиші, звичних страв, його шлунок не терпить нічого нового. Таблетки, режим, він ностальгує за паровими стравами Марини.
Вона готує для сина, не розуміє, як можна жалітись на котлети зі свинини. Зрештою, частину життя починає жити окремо: Вася, друзі, прогулянки, поїздки. Вік чоловіка лише підштовхує її спішити працюють тепер порізно, Асі легше дихати.
Ближче до 60-річчя Максима Ася хоче гучного свята, а він бронює скромний столик у знайомому ресторані біля станції метро Осокорки. Родини далеко, колишніх друзів запрошувати не хоче, син не спілкується, а з Мариною все закінчено.
Перший рік з Асею був як медовий місяць: він купує їй все, навіть оформлює дарчу на квартиру й дачу у Пущі-Водиці, і Ася потім змушує Марину поступитися своєю часткою погрожує, що продасть левову частку чужим людям. У результаті, дача переходить до Асі, на літо там живуть її батьки з Василем. Максиму нецікаво з галасливим хлопчиком.
Колишня сімя ображена, продає трикімнатну, живуть хто-де: син знаходить двокімнатну, Марина маленьку студію. Як вони там йому начхати.
…
І ось свято, шістдесят років. Всі бажають йому здоровя, щастя а він відчуває лише пустоту. Любить Асю але не встигає за нею, не може підкорити собі. Вона живе за своїми правилами, у ліжку нудьгує, а він нервує.
І Максим думає: розумні чоловіки залишають коханку святом, а він зробив її дружиною! Аська ще довго буде молодою і веселою, а втім цей розрив між ними тільки поглиблюватиметься.
Від таких думок йому болить голова дивиться на Асю серед танцюючих, красива, очі блищать. Так, щастя бачити її поруч щоранку Але серце хоче спокою.
Виходить із ресторану провітритися, але його наздоганяють колеги. Не витримує, пірнув у таксі без маршруту, аби подалі. В голові бажання повернутися туди, де чекали саме на нього, цінували його час, де можна бути слабким не соромлячись.
Телефонує синові, майже благає дати адресу Марини нової квартири. Син довго дратується, але зрештою каже, що мама може бути не одна, просто друг. Булкевич? уточнює Максим, чуючи ревнощі. Булкевич її колишній, він колись відбив її у нього.
Тато, а навіщо тобі це?
Максим майже зітхає: Не знаю, синку
Адресу отримав, виходить із таксі, дивиться на годинник майже девята, але Марина завжди була совою. Дзвонить у домофон відповідає чоловічий голос, каже, що Марина зайнята.
Що з нею? Вона жива? питає нервово. Голос каже, щоб він не турбував Марину, бо він вже не чоловік їй. Максим починає сперечатися, але у відповідь чує: Стара любов стає срібною.
Дверей так і не відкрили
Ось така вона любов по-українськи, з пирогами, дачами під Києвом, сімейними сварками і ностальгією за молодістю.
