Зазвичай я не звик скаржитися на свої проблеми. Чоловікам взагалі не властиво но що-небудь скаржитися. Так склалося, що сильна сторона цього світу звикла все носити в собі й самотужки вирішувати усі негаразди. Проте цього разу я вирішив таки звернутися до вас за порадою.
Почну з того, що у мене є дружина, Катя. Я її дуже сильно люблю й дійсно хочу провести з нею усе своє життя. Коли ми тільки познайомилися, я вже знав, що буду освідчуватися. На той час я ще був студентом й жив разом з мамою та сестрою. Батька немає, про нього й згадувати не хочеться.
Про свої стосунки з Катею я мовчав, бо знав, що мама не схвалить. Вона мені всі вуха протараторила, що я маю думати лише про навчання й боронь боже, щоб мене щось відвертало. Тож зізнався в усьому вже коли освідчився своїй дівчині. Мама розсердилася, але все ж погодилася познайомитися з Катею.
Як на мене, то мама й сестра прийняли Катю радо. Вони весело гомоніли на кухні, розпиваючи чай та смакуючи тортиком. Мама навіть запропонувала нам переїхати до неї та жити разом. «Чого це вам діти по чужих квартирах стикатися? Переїжджайте до нас, разом веселіше». Катя була не проти, до того ж зайва копійка нам не завадить.
Жили ми добре, ніхто ні з ким не сварився, поки ми з Катею не одружилися. Після того як вона стала моєю дружиною офіційно, мати змінила свою поведінку не в найкращу сторону. Тепер Катя перетворилася на її особисту хатню робітницю. Вона повинна була готувати, прибирати, прати, прасувати, купувати продукти, ліки й до всього ж дружина ходила на роботу. Моя сестра також скинула на невістку усі свої обов’язки й потакала нашій матері.
Мало того, що Катя їм догоджала, так вони ще й за кожної нагоди її критикували та ображали. Я не знав, що між ними таке твориться, поки не повернувся з роботи й не побачив, що дружина заплакана. Почав розпитувати, що сталося, а коли дізнався правду, то одразу ж наказав збирати наші речі й повідомив рідні, що ми з Катею переїжджаємо. Мама одразу почала плакати та бідкатися, що Катя сама за все бралася й вони ніколи їй кривого слова не сказали. Проте я повірив словам дружини й ми таки переїхали.
Деякий час орендували квартиру, поки мій друг не підказав, що краще взяти житло в кредит. Звісно, було страшнувато, адже це великий ризик та великі обмеження, проте краще зробити це зараз, поки немає дітей. Мамі з сестрою я про це нічого не сказав, порадився з дружиною й ми вирішили ризикнути. Квартира не в найкращому районі до того ж потребує ремонту, проте вона двокімнатна й знаходиться дуже далеко від квартири моєї матері. До речі, вона вже кілька разів телефонувала, щоб помиритися й вивідати, де ми зараз живемо, але я їй не зізнаюся.
Розумію, що рано чи пізно доведеться зізнатися матері про кредит й таки запросити до нас в гості. Уже уявляю, що вона мені влаштує та якими словами лаятиме за те, що у неї поради не запитав. Швидше за все вона в усьому звинуватить невістку, а та богові душу винна. Чого вона так різко змінила ставлення до неї я не розумію.
Я у вас от про що хочу запитати? Як мені налагодити стосунки між усіма дівчатами у нашій родині, так щоб мати припинила влазити у сім’ю й разом з тим, моя дружина знову не залишилася крайньою? Звичайна розмова не допомогла, я вже пробував. Мама все одно хоче керувати нами й сестра у неї вчиться робити те ж саме.
