Є в мене подруга, з якою ми час від часу бачимось, запрошуємо одна одну на свята та просто добре спілкуємось. Я завжди думала, що в неї не шлюб, а казка, але виявилось, що ця казка була лише зовнішньою красивою оболонкою.
Мені відкрились очі одного вечора, коли я хотіла запросити подругу на святкування мого дня народження на наступних вихідних. Я зателефонувала, думала весело поговорити, але коли Юля, моя подруга, підняла слухавку, то я почула її хриплий голос, що ледь-ледь чувся в слухавці.
Коли я стала розпитувати як Юля, та, наче вже не витримавши, запитала:
– Я можу трохи тобі пожалітись? Я знаю, що може тобі не цікаво це і обтяжуюча, але мені треба виговоритися. Я так більше не можу.
– Що? Звісно можеш. Я завжди рада тебе вислухати.
І тут Юля почала свою сповідь. Виявляється, що не все так гладко в їхньому житті. Я ж то думала, що одруження одразу після захисту диплому і життя без дітей, яких вони не поспішали народжувати, не може бути поганим. Тим більше, зважаючи на те, якими вони весь час виглядали закоханими.
Але, як виявилось, чоловік Юлі був геть не подарунком. Весь час висував претензії до неї. Особливо до її зовнішності. І я не розумію чому. Вона ж красуня, яких ще треба пошукати. Чи може в нього око замилилось, бо звик бачити таку прекрасну жінку біля себе і став вважати це за норму?
Загалом, останнє, що її вже геть розбило, це те, що сталось день до того, як я зателефонувала. Юля взяла лікарняний, адже захворіла. Підчепила заразу. Зараз це дуже часте явище. Всі ми знаємо, що це за хвороба така і як під час неї буває непереливки.
Звісно ж, має сидіти на самоізоляції два тижні. Але перші дні хвороби просто нестерпні. Юля навіть встати не може, тіло слабке, в голові сильно паморочиться і весь час наче не вистачає повітря. Лікарі сказали, що запалення легень немає, тому вона спокійно може бути вдома на самолікуванні. Виписали ліки та відправили додому.
І, звісно ж, в такому стані Юля не змогла приготувати вечерю. Та що там, вона про себе не може подбати. Не те, щоб дбати ще про когось. От тільки чоловіку було байдуже на це. Коли він повернувся з роботи додому і побачив, що вечеря не приготована, а Юля лежить в ліжку, влаштував страшний скандал.
– Мало того, що став кричати, як скажений, і в мене стала ще більше розколюватись голова, так щей назвав страхопудкою, яка нічого не вміє, жахливо готує та дбає про нього. Але добило мене те, що він сказав, що шкодує, що колись зі мною зустрівся та одружився на мені. Ти собі можеш таке уявити? Один раз не змогла обслужити його, один раз захворіла так, що і встати не можу й все. Я найгірша. А знаєш що? Для чого мені такий чоловік?! Правильно! Непотрібне! Якщо в таку важку хвилину він не допомагає, а лише гримає та виказує невдоволення, то нехай гуляє лісом. Завтра ж виставою валізи за двері. Навіть якщо буду повзти, але складу його речі і викинув на коридор.
Я лише підтримала Юлю, побажала сил та терпіння і, звісно ж, сказала, що якщо потрібна якась допомога, то вона завжди може розраховувати на мене.
