Робота у мене хороша, добре платили, але часті відрядження не завжди збігалися з моїми планами. Та робота є робота. Тому я збиралася, і їхала в чергове відрядження. Сьогодні я їду потягом в далеке містечко. Вагон купейний, сподіваюся, що відпочину перед відповідальною зустріччю.
Через хвилину потяг поїде, і я буду відпочивати.
Відкрилися двері мого купе, і зайшла жінка з хлопчиком років шести. Ми привіталися, вона почала розташовуватися на своїй полиці. Хлопчик весь час крутився, намагався бігати. Мама не збиралася його стримувати. Потім йому захотілося пострибати на моєму місці. Мама не говорила й слова. Я зрозуміла, що заспокоїти дитину вона не збиралася. Мало того, що заліз на моє місце, почав заглядати в мою сумочку. Я зробила зауваження Валентині (так звали його маму), але вона не звернула на мене ніякої уваги. Розстеливши постільну білизну, вона сіла і втупилася в телефон.
Малий, не звертаючи на мене ніякої уваги, витягував із моєї сумочки все, що там було. Я не витримала, і забрала сумочку, але хлопець встиг забрати мій телефон, переліз до мами, і намагався включити його. Такого стерпіти я не могла. Простягла руку і хотіла забрати телефон. На мій подив Валентина тут же зреагувала, говорячи, нехай погуляє телефоном, і щоб я розблокувала. Зрозумівши, що з такими людьми по хорошому не вийде, я встала, і силоміць забрала свою річ із рук дитини. Що почалося! Валентина кричала, щоб я не чіпала її дитину, і коли хлоп’я щось хоче, я повинна віддати, нехай гуляє.
Спокійно я відповіла, що дітей потрібно виховувати, а не привчати брати чужі речі. Невихована сама, і сина привчає лазити по чужих сумках. Сварка переросла в мордобій. Ми вчепилися одна одній в волосся, і вже лежали на проході, не відпускаючи рук із голови. На крики прибігла провідниця, не могла зрозуміти, що трапилось. Перекричати нас також не могла. Прибігли чоловіки з сусіднього купе. Тільки їм вдалося розтягти нас. Весь цей час малий сидів, і копирсався в моєму телефоні. Я миттєво вихватила з його рук, і на цей раз не випускала.
Провідницю я попросила поміняти мене місцем в інше купе, тому, що з цією лахудрою їхати не бажаю. Жінка пообіцяла придумати щось, а поки що просила посидіти тихо. Валентина все не вгамовувалася, крики чутно по всьому вагону, але я більше не звертала на неї уваги. Тільки пригрозила, якщо троне мене, то вилетить з купе разом із сином. Сама вдягнула навушники, і голосніше включила музику. Через півгодини провідниця запросила мене розташуватися в іншому купе, поки є вільне місце, тому що з Валентиною ніхто не бажав їхати разом.
Відпочила так відпочила, нічого не скажеш.
