Мама забула про мій день народження
Оксана прокинулася від звуків посуду на кухні. Матуся вже схопилася, як завжди рано, готувала сніданок татові перед роботою. Дівчинка потягнулася, посміхнулася і прислухалася чи не почує вітання з кухні? Але звідти лунали лише звичайні ранкові розмови про те, що знову починається дощ і парасольку забули в автобусі.
Оксана сіла на ліжку, поправила піжамку з рожевими слониками. Сьогодні їй виповнювалося девять років. Цілих девять! Учора вона кілька разів нагадувала мамі, що завтра в неї день народження, а матуся кивала і казала: «Звісно, сонечко, звісно памятаю». Але зараз ніхто чомусь не поспішав її вітати.
Оксанко, снідати! гукнула мати з кухні своїм звичайним голосом, без жодної святковості.
Дівчинка швидко одягнулася і вибігла на кухню. Тато сидів за столом із газетою, матуся розкладала по тарілках млинці. Оксана завмерла у дверях, чекаючи.
Добрий ранок, доню, промовив тато, не відриваючись від газети. Сідай снідати, а то запізнишся до школи.
Доброго ранку, тихо відповіла Оксана, підходячи до столу.
Вона сіла на своє місце і чекала. Може, вони просто хочуть зробити сюрприз? Може, зараз винесуть торт чи подарунки? Але мати, ніби нічого й не сталося, поставила перед нею тарілку з млинцями і склянку молока.
Їж, не барися. Сьогодні багато уроків, сили знадобляться, сказала матуся, витираючи руки рушником.
Мамо, а ти памятаєш, яке сьогодні число? обережно запитала Оксана, покручуючи виделкою млинець.
Пятнадцяте жовтня. А що? мати подивилася на доньку розсіяно, вже думаючи про свої справи.
Та нічого, просто спитала, Оксана опустила очі в тарілку.
Пятнадцяте жовтня. Матуся памятала дату, але не памятала, що вона означає. В Оксани защеміло десь у грудях, але вона постаралася не показувати засмучення.
Тато допив каву, поцілував матір у щоку й Оксану в маківку.
Ну, я побіг. Побачимось увечері, сказав він, натягуючи куртку.
До побачення, тату, прошепотіла Оксана.
Залишилися вони з мамою удвох. Матуся збирала зі столу,
