Зовсім юною вийшла заміж. Мені не було ще й сімнадцяти. До двадцяти років виховувала вже двійко дітей, доньку і сина. Останнім часом ледь звожу кінці з кінцями. Чоловіка звільнили з роботи. Так я опинилася в матеріальній скруті…
Життя не балувало мене. Мабуть, поспішила із заміжжям, тому й не відчула особливої радості дівування. За шкільної парти одразу перейшла до обов’язків матері.
Допомоги зі сторони не було ніякої. Матір на той час ще працювала. А свекруха особливо не переймалася нашими проблемами. Як уміла, так господарювала.
Чоловік не був прискіпливим щодо порядку в хаті і приготування страв. Самотужки всьому поступово вчилася. Інтернет завжди мені в усьому допомагав.
Не скаржилася на життя, бо не мала з чим порівнювати. Сприймала все, як належиться, аж поки чоловіка не звільнили з роботи. Грошові заощадження швидко закінчувалися. А чоловік ніяк не міг знайти якийсь підробіток.
Дійшло до того, що вимушена була економити на елементарних речах. Якось в розмові поділилася своєю проблемою з мамою.
Минуло лиш два дні, і мама з’явилася в мене на порозі. Було приємно поспілкуватися. Яким було моє здивування, коли зрозуміла, що мама приїхала не з пустими руками. Привезла мені хорошу суму грошенят.
«Збирала для себе на чорний день, але тобі вони зараз більш потрібні. Тільки чоловікові нічого не кажи. Це твої гроші для тебе і дітей. По-іншому чоловік не шукатиме роботу», – резюмувала вона.
Я була заскочена таким вчинком матері. Знаю, що ці заощадження далися їй не легко, бо зарплата в неї не така вже велика. Але матір завжди більше живе життям своїх дітей, ніж своїм власним.
