“Мамка для Соломійки”
Павлику, йдемо їсти, ніжно промовила няня Олена.
Не хочу, відповів він, не відриваючи погляду від вікна.
Павлуша, давай.
Ні-і-і! закричав він, затупавши тоненькими ніжками в коричневих колготах. Мама там!
Мама прийде пізніше, йдемо.
Що тут коїться? Олено Миколаївно, це що за безлад? Марш до столу!
Сердита тітка схопила Павла за комір і потягла до столу, запихуючи йому в рот холодні, сірі макарони. Хлопчик виривався, але вона не зупинялася.
Їж, малечо, їж, бо тобі буде погано!
Решта дітей швидко застукали ложками по металевим мискам.
Навіщо ви так, Галино Петрівно? Вони ж діти прошепотіла няня Олена, ледве стримуючи сльози.
Діти? відповіла зла тітка. Це майбутні злочинці, як і їхні мамцї: злодійки, розбійниці!
Ма-а-мо! заревів Павлик, падаючи на підлогу.
Замовкни, дрібний негіднику!
Що за галас? запитала ще одна люта жінка.
Оце бунтар, їсти не хоче.
Чий це?
Дубенської.
А, цієї божевільної. Виведіть його, мати прийшла.
Павлик підскочив і кинувся до знайомих гострих колін.
Мама мамко
Матір сіла прямо на підлогу, цілуючи сина, пригортаючи його тоненькими, як прутики, руками. Шепотіла йому щось таке, що тільки вони двоє розуміли.
Ой, не можу дивитися, схлипнула стара няня, баба Параска. Дивись, як він її любить, а вона? Хоч і божевільна, але іншим матерям у неї вчитися треба.
Пф, любить Вона любить тільки полегшення режиму. Заберуть цього принесе ще. Я їх знаю
Жорстока ти, Галю.
А що не так? Вона ж знайде, кому підставитися знову полегшення отримає.
Ти ж жінка, як можна так?
У неї дітей немає, їй не зрозуміти, промовив хтось із персоналу.
Ну й що? Ось у Олени теж нікого немає, а вона не загрубіла.
Та годі вам! Їм все одно, скільки народити і від кого.
Поки тут і любить. А от як Павликові три виповниться віддадуть у дитбудинок. Бо кому він потрібен?
Олена йшла після зміни, обдумуючи слова Галини. Невже та права? Грубо, але правдиво? Якось дуже вона привязалася до малого і до його матері, тієї яснокої Соломійки, засудженої за тяжкий злочин.
Ох
Олена відпрацювала свій час, вже пенсія на горизонті. Грошей накопичила поїде у свій дім, що чекає на неї. ОднЗараз вони усі троє стояли на порозі того самого дому, де колись почалася їхня справжня родина, і Олена зрозуміла найважливіші речі в житті не купиш за гроші, їх треба просто зустріти і вберегти.
