Нещодавно ми з чоловіком дізналися, що на нас подали позов до суду. Це стало справжньою несподіванкою. Були здогадки, звичайно, що це могла бути мама мого чоловіка.
На цей момент у нас все добре з грошима. Ми з Олегом заснували власну справу та отримуємо непоганий дохід. Маємо двох дітей та ніколи не мали проблеми із законом.
А тут така несподіванка – позов до суду. Підстава: стягнення аліментів.
Олег пожив усе життя з бабусею та дідусем, вони були його офіційними опікунами. Батька Олега не стало, коли він був ще маленьким. Мама Олега довго не горювала, повісила сина на дідуся та бабусю і пішла шукати собі нового чоловіка.
На це у неї пішло декілька місяців і мама Олега відмовилась від нього.
Дідусь та бабуся мого чоловіка не змогли віддати його до дитячого будинку, тож взяли над ним опіку. Відтоді Олег не знав мами. Вона зовсім не цікавилась своїм сином: не прислала йому подарунків, не телефонувала.
А тепер його мама не має можливості на себе заробляти тож подала на свого сина позов до суду з метою стягнення аліментів. Олег єдиний її син. Дідуся та бабусі Олега давно вже немає на цьому світі.
Новий чоловік мами Олега покинув її відразу після того, як вона захворіла.
Можна ж було зробити все по-людськи. Зателефонувати, попросити пробачення і пояснити в якій ситуації вона опинилася. Але жінка вирішила зробити все підло та подала до суду.
Олег був налаштований категорично. Він зовсім не мав наміру забирати свою маму до нас і платити аліменти. Тим більше, вона не мала на це права, оскільки сама від нього відмовилися.
Лише зараз згадала про нього, коли їй знадобилася допомога. Чим керувалася ця жінка, написавши відмову від Олега, незрозуміло. Невже вона не розуміє, що все в житті повертається бумерангом. Зовсім недалекоглядна жінка. Адже якби вона мала трішки розуму в голові, то давно б уже налагодила стосунки зі своїм сином, розуміючи, що більше дітей у неї немає.
Можливо вона надіялась на свого чоловіка. Мама Олега дуже підло вчинила стосовно свого сина. Невже вона думала, що Олег настільки наївний, що все їй пробачить та почне її утримувати.
Ця ситуація навчає нас тому, що потрібно дивитися далеко в майбутнє, виховуючи своїх дітей. Як говорить народна мудрість: “Не дихайте на дітей прохолодою, щоб не мерзнути в старості“.
