Якось моя мама зібралася в село до батьків на вихідні. Дорога неблизька, тож ми ще звечора зібрали їй продукти в дорогу та змінний одяг.
Потяг відправлявся о 6 ранку, мама викликала таксі. І ось мама поїхала. Не пройшло і 15 хвилин, як мамине таксі повернулося.
Через вікно ми побачили, як мама швидко вийшла з таксі, давши знак таксисту, щоб він почекав. Потім подивилася на верх і побачивши нас у вікні, трохи роздратовано махнула нам рукою, показуючи щоб спустилися вниз до під’їзду. Ми в розгубленості, не розуміючи, що сталося, побігли вниз до мами. Думали може вона щось забула, гроші наприклад, хоча все перевірили кілька разів, коли збирали її в дорогу. І ось ми стоїмо схвильовані внизу біля мами і навперебій запитуємо, що сталося? А Вона мовчки розстебнула сумку, вийняла звідти нашого мопсика Бублика, якого ми цілий ранок шукали та пішла назад до машини.
Ось так Бублик хотів поїхати в село зайцем.
Сміялися ми ще довго. Хоча впевнені, мамі було не до сміху, вона мало не запізнилася на потяг
