Найбільше всього на світі я чекала свого шістнадцятого дня народження. І ні, не через свято і таку значиму для кожного підлітка дату. А через те, що коли мені виповниться шістнадцять я нарешті піду в паспортний стіл та зміню своє ім’я.
Моя мама виявилася дуже «креативною» людиною, бо ж вирішила назвати мене іменем героїні роману, який прочитала прямо перед пологами. А назвали мене Стейсі. Тато і бабусі з дідусями довго переконували маму не робити так, але вони справді намагалися переконати вагітну жінку? Серйозно?
Як тільки не перекривляли моє ім’я. Спершу в садочку діти не могли вимовити правильно моє ім’я і тому звали мене не Стейсі, а Туся, Іся і багато іншого. В кого як виходило іншими словами. Звісно виходило саме так. Діти в дитячому садочку не всі букви могли вимовити, а тим більше слова, що тут про таке дивне ім’я говорити.
Але дитячий садок це не так страшно як те, що було в школі. Ми стали підлітками, а підлітка, як відомо, досить жорстокі люди. Хтось придумав мені кличку Стус і тепер всі мене лише так і називали. Я нічого не мала проти Стуса. Мені навіть подобалися його вірші, проте мені було не приємно, коли моє і так незвичне ім’я ще й перетворюють в клички, які використовують в якості образи.
Чим мамі не вгодила версія з ім’ям Іра? Батько розповідав, що взагалі-то вони зійшлися на цьому імені, перебравши багато інших, але мама передумала в самий останній момент. А я б була рада, якби вона не перечитала той роман перед пологами, а вже після, коли я була б названа Ірою.
Я вмовляла мама змінити моє ім’я, але як ви розумієте мої вмовляння на неї не діяли. Їй подобалося, що мене звуть Стейсі. Але при цьому не хвилювало, що через нього я все життя страждаю. Мовляв я переросту і все налагодиться. Але я не хочу чекати поки я можливо переросту. А якщо не переросту. Я не хочу страждати й надалі.
Тому любі батьки! Якщо ви обираєте дитині ім’я, то подумайте над ним сто разів, бо воно може дуже зіпсувати вашій дитині життя в майбутньому.
