Я виросла в невеликій родині – я, мама, тато та брат. Батьки зустрілися в місті на навчанні, хоча самі були сільськими. Вони зуміли «заціпитися» в місті, стати на ноги, отримати гарну роботу, купити квартиру. Та все це вони зробили після одруження і народження дітей. А ми виросли в бабусі в селі.
Я дуже люблю своїх батьків, хоч вони й мало приділяли нам уваги, коли ми були малі. Ми з братом до п’ятого класу жили в селі з бабусею по маминій лінії, а до татової їздили кожне літо на канікули. Лише коли батьки спромоглися купити власне житло в місті та знайшли гарну роботу, вони забрали нас до себе.
Тепер я вже доросла жінка, і сама маю двоє дітей. Старший, Антон, ходить до дитячого садочка, а вже наступного року піде в школу, а молодшій, Ангелінці, тільки рік і два місяці недавно виповнилося. Вона досить самостійна дівчинка, та не хоче ходити до садочка, не може залишатися з чужими людьми, та ще й рано їй. А я вже дуже хочу вийти на роботу. Не можу вже: другий декрет і майже підряд. Удома я деградую, та й переживаю, що на моє місце знайдуть заміну.
Я звернулася до мами з проханням, щоб вона няньчила онуку, а я вийду не на повний день на роботу. Моїй мамі тільки 50 років, тож вона себе гарно почуває, та й сама ще працює. Антона вона часто бере до себе на всі вихідні, та й Ангелінку ми можемо залишити в мами на весь день. Та вона мені відмовила!
Мама не хоче допомогти мені й поняньчити власну онуку, вимагає грошей, а я хочу вийти на роботу… Це просто замкнуте коло якесь. Мама сказала, що задля онуки їй доведеться кинути роботу, а вона не хоче цього робити, хоча б могла б уже піти на пенсію за вислугою (вона лікар). Тому вимагає в мене оплати, та ще й за ринковою ціною, як погодинна няня. Няня для власної онуки – це ж навіть звучить смішно.
Батьки чоловіка вже давно на пенсії, тож я вирішила звернутися до них за допомогою. І вони теж мені відмовили. Свекруха сказала, що вони відкладали гроші не для того, щоб удома сидіти, а щоб подорожувати – лише вдвох, тож й ми там зайві, й наші діти.
Я такого не розумію! Як можна відмовитися сидіть з власними онуками? Тим паче, коли вони самі в молодості віддали на виховання нас з братом бабусям і дідусям. Вони хочуть тепер пожити для себе, а мені навіть на роботу вийти – зась! Я сказала мамі, що в старості допомагати їй буду так само – знайду якусь найдешевшу доглядальницю, і все на тому, нехай не розраховує, що я її буду доглядати.
А ви як вважаєте, чи можна вимагати грошей за те, щоб поняньчити власних онуків?
